— Ніночко, як тобі мій подарунок? — Ой, Світлано Євгенівно, я в цій метушні зовсім про нього забула, добре, що нагадали. Закінчу з посудом і подивлюся. Свекруха кивнула і подивилася на сина, який задумливо роздивлявся котлету на тарілці
— Це тобі, Ніночко, подарунок від мене, — свекруха простягнула коробку і лагідно всміхнулася.
— У тебе чудові жінки, ти люби їх, бережи. Важко це — любити й берегти, втратити набагато легше, але інших таких не знайдеш. Сім’я — вона найдорожче, що є в людини
Колись ми мешкали разом із моїми батьками у старенькому будинку, що стояв у межах
— “Дорога Вірочко!” — читає вголос. — “Отримала твій лист, дуже зраділа. У нас тут усе по-старому — робота, дім, онуки…” — А дата яка? — цікавиться Олег. — 1987 рік… — Галя перевертає аркуш. — Підписано “Твоя Тамара”. — Значить, листи тридцятирічної давності
— Галю, ну скільки можна порпатися в тих папірцях! — Олег вкотре зазирає до
Мовляв, він мені аліменти на доньку платить, а я на них по морях роз’їжджаю, о жах! Без дитини! Як я могла, і таке інше. І йому навіть думка не ворухнеться, як я можу роз’їжджати по морях на ті величезні п’ять тисяч на місяць, які він платить
Моя добра знайома, Ангеліна, людина світла і працьовита, називає “виттям на болотах” хвилю незадоволення
— Ох, гріхи мої тяжкі! – промовила Клавдія, накидаючи на велике блюдо вишитий рушник. – І адже скажуть, що я жадібна! Зачекай! Вона вибрала пару пиріжків і наздогнала хлопчиська. — На! І щоб я тебе у дворі не бачила! Свято в нас! Сиди тихенько в себе, поки мати з роботи не прийде! Зрозумів?
— Іди геть!!! Я тобі кажу – йди! Чого ти тут вештаєшся?! — Клавдія
Поруч із худим Василем Ганна виглядала повною протилежністю: якась вона пухка, пишна, чи що. Її мати, зітхнувши й перехрестившись, сказала, що іншого й годі чекати. А щоб не вікувати одній, краще вже за Василя — він чоловік добрий. А діти… діти виростуть
— Що, знову Нюра ганяє своїх? — донеслося з-за рогу. — Та які ж
— Ей, ти особливо не розʼїдайся, як мамка твоя. Ти дівка гарна, а Валентина, мати твоя, смачно готує, та тільки плаття на тебе моє теж скоро мале стане, якщо жерти багато будеш, ти чого себе псуєш?
Наталя тепер недолюблювала свою троюрідну тітку Тоню. Тоня хоч і тітка їй, а старша
Мама просила на комуналку — давала на комуналку, мама просила на зуби — допомагала на зуби. На окуляри нові? Тримай. Тільки потім помітила, що ні зубів, ні нових окулярів немає й сліду. Мама з грошей старшої доньки допомагала двом молодшим: у них же діти
— Нещодавно відкрито заявили, що я на чужу дитину витрачаюся, а рідним родичам не
— Мати все життя по чоловіках скакала, троє дітей, крім Іллі. І всі від різних чоловіків. Не працює, живе з новим співмешканцем. Просто мрія, а не зять, так? І вищої освіти у нього немає, коледж, і працював десь незрозуміло де
— Не буде в них життя, хоча й важко це визнавати мені, а Люба
— Я з гостинцями! — промовила жінка, сунувши зятю пакет із фруктами. — Тільки їх треба швидко їсти, а то зіпсуються. Де моя внучечка? — додала вона і майстерно перевела розмову на іншу тему. — Спить, — розгублено відповіла Наталя, не знаючи, як реагувати на слова та неочікуваний візит матері. — Вибачитися не хочеш?
Мати й донька вщент посварилися прямо на весільному торжестві, і все через дріб’язкову причину:

You cannot copy content of this page