Життєві історії 0
— Мама допомагала. І морепродукти купляла на всіх. І грошима, і з дитиною. І нічого за це вона не вимагала, цінник не виставляла. Свекруха захотіла грошима отримувати? Які проблеми
— Образа до небес. Приїхали, подзвонили й сказали, що заїдемо до неї, щоб передати
Життєві історії 0
— З капустою? Мої найулюбленіші! — Діма з насолодою їв пиріжки, запиваючи ароматним чаєм, — моя бабуся теж такі пече на свято. — І моя мама теж вміє, тільки в неї не вистачає часу, щоб пекти щодня, — сказала Оленка. — У твоєї мами багато роботи й турбот. Сім’я — відповідальна справа, — сказала Ольга Іванівна, — а у мене поки сім’ї немає. І ви — моя сім’я. Ви тільки мій другий випуск будете
Дмитрик був не таким, як інші хлопці в їхньому третьому класі. На лінійку першого
Життєві історії 0
— Пілот я. Пілот літака, — так само спокійно і без нотки самозакоханості відповіла Іра. Андрій секунд на п’ять замовк, потім ще раз глянув на Ірину. — Несподівано… — Без усякої іронії сказав він. — Літак у мене невеликий французький, літаю на місцевих авіалініях, там і проживаю більшу частину свого часу, — немов виправдовуючись, продовжила Іра
— Краса ж яка! — зітхнув Андрій, набравши в легені чистого степового повітря. Ще
Життєві історії 0
Вона просто пекла оладки або пиріжки. І потім виходила з повною тарілкою у двір. Вовчику, звісно, перший шматочок, і він із задоволенням їв, бо на вулиці, як відомо з нашого дитинства, вся їжа смачніша
Рев стояв на весь двір. Вовчик Савченко упав. Ну, бо не треба вибігати надвір
Життєві історії 0
Андрій, бачачи, що чоловік соромиться, сам дістав із пакета ковбасу, хліб, пляшку з водою і шоколадку. А потім простягнув усе цій людині. — Беріть. Може, вам квиток додому потрібно купити? — Спасибі, — пробурмотів він. — А ви можете? Я все поверну, як додому доберуся, чесне слово
— Така спека сьогодні… І треба було саме в цей день поїхати в магазин
Життєві історії 0
— Доброго дня… картоплю продаєте? — Доброго дня! Так, продаємо, ось, вибирайте. Я посміхаюся. — Стоїть вона у вас за воротами без продавця, під’їжджай, хто хочеш, забирай, скільки хочеш. Жінка тихо розсміялася у відповідь. — А ми на довірі, чесних людей усе одно більше
Ми проїжджали однією з вулиць котеджного містечка, і я звернула увагу на добротний будинок,
Життєві історії 0
— Купує модний одяг, їздить у бари, зібралася в подорож… Не знаю, я за неї переживаю. — А чого ти переживаєш? — розсміявся Рома. — Я вважаю, твоя мама — молодець. І, вибач, але правильно, що вона твого батька вигнала, він мені не дуже подобається, і те, що він зробив, підтверджує мої враження про нього. А зараз твоя мама просто радіє життю
— О, Марусю, вітаю! До мами приїхала? — Доброго дня, Любове Микитівно. Так, до
Життєві історії 0
Яблуню! Її яблуню, її улюблену яблуню обірвали й пообламували. Скільки разів ловила їх за цим — крадуть яблука шибеники
— Ах ви, іроди, ах, ви мерзотники кляті! Ксенія бігла, захекавшись, злюща й обурена.
Життєві історії 0
— Щоки роз’їла, як у хом’яка… дивись, уся в золотих прикрасах… і звідки в неї стільки золота… — А тобі яке діло? Ганнуся працює на будівництві, а ти чужі гроші не рахуй, — заступилася баба Валя. — Ой, гляньте, а он її чоловік під’їхав, — помітила баба Дуня. — Це ж він з гаража «Жигуля» свого підігнав їй, як тій пані
— Глянь, Ганнуся собі чоловіка привела! — Ага, живе в неї вже місяць, і
Життєві історії 0
— Оленько, я буду дуже хорошим татом! Чесно! І я хочу багато дітей. Четверо! Два хлопчики і дві дівчинки. Вважаю, що одна дитина — це погано, егоїст виросте. А коли їх багато, вони дружні і виростають хорошими людьми
— Олю, ти пам’ятаєш, що нам у неділю на іменини до мами? — запитав

You cannot copy content of this page