Рідне Слово – Сторінка 59

Життєві історії 0

— І на роботу до мене бігала, мало не проклинала. Розслідування якісь проводила, моє минуле копирсала, плітки розпускала, місто в нас невелике, мовляв, я найдавнішою професією заробляла, звідси й донька. І, звісно ж, сина відмовляла не просто одружуватися, а взагалі поруч зі мною знаходитися

«Поїзд поїхав. І хоч як кажи про милосердя, а його в мене немає», —

Життєві історії 0

— Хочеш, я тобі порошків спеціальних дам? Хао може дістати, миттю схуднеш! — Краще нехай твій Хао собі якихось порошків знайде, щоб не так активно розмножуватися, — парирувала Катерина. — Чи ви вирішили всю земну кулю заселити? Катерина любила робити зауваження про те, що чоловік у сестри — китаєць

У мами було дві доньки: одна улюблена, а інша — ні. Як мама обрала,

Життєві історії 0

Марія завмерла на порозі, охоплена крижаним жахом. Кімната була напівтемною, із засмикнутими брудними шторами, крізь які пробивалося тьмяне світло. Повітря було густим, застояним, просоченим запахом ліків, немитого тіла і чогось кислого, немов тут давно не відчиняли вікна. На ліжку під пом’ятою простирадлом лежав чоловік — її батько

Марія перестала любити чоловіка. Не могла сказати, коли саме це сталося, але те почуття,

Життєві історії 0

— Ну що ти порівнюєш, Вітю. Аллочка завжди виділялася, завжди знала, що вона хоче, на відміну від молодшої сестри своєї. А Таня твоя ледве технікум закінчила. І працює ткалею на фабриці, ну є різниця — ткаля чи банківський працівник?

— Вітюшо, радість яка, Аллочка приїжджає за тиждень, ти уявляєш! Ми з тобою її

Життєві історії 0

— Тихенько!? — Надія Василівна з’являється у дверях, руки в борошні — пиріжки ліпила. — По підлозі тупочеш, як слон! Сусіди знизу скаржитися будуть! Соня опускає очі. Після того, як три місяці тому не стало мами, вона живе в бабусі. Квартира маленька, однокімнатна, на третьому поверсі старого будинку. Бабуся добра, але… дуже сувора. І тишу любить

— Соню, не галасуй так! — кричить Надія Василівна з кухні. — Людям заважаєш!

Життєві історії 0

Ось, значить, мамині закрутки привіз, рука не піднялася викинути. Частину роздав, та в селі у всіх свого вистачає. Стелажик ось роблю, якщо любите огірочки солоні або ікру кабачкову, то беріть, мені одному не з’їсти. А це лечо, ось салат «Мисливський», а нагорі варення малинове, та вишня є без кісточок

Квартира після того, як Ніна Михайлівна відійшла у вічність, стояла кілька років порожньою. Надія

Життєві історії 0

— Коханець їй його подарував, — пояснює Ірина. — Тепер уже цього коханця і на світі немає, але салон свекруху мою непогано годує. У цьому-то салоні колись чоловік Ірини і познайомився з колишньою – Христиною, вона там і зараз працює

— Я б теж хотіла працювати там і отримувати пристойно, і графік мати прийнятний,

Життєві історії 0

Заробляла тим… одне слово, була утриманкою, приймаючи подарунки від заможних чоловіків, що годилися їй у батьки. З одним пожила, і він «влаштував» їй диплом, до цього жила з іншим, він її одягав, ще один винайняв квартиру, хтось возив її на відпочинок. Недовго з кожним, але від кожного подарунки, ювелірка, навіть машина була. І права до неї. Подаровані

— Тепер вона телефонує і то плаче, то звинувачує. Заблокувала, так вона почала писати

Життєві історії 0

— Мамо, у мене був хлопець, я думала, ми одружимося, але виявилося, він серйозно хворий. Я кредит узяла, щоб його лікувати, але потім виявилося, що він мене обдурив. Ось тепер я той кредит і виплачую, що він розтратив

Тетяна завжди жила по своїх статках. Ще батько її вчив: у борг не бери.

Життєві історії 0

— Тобі грошей не вистачає? — відмовляла мати. — У нас же всього повно, є дві ваші зарплати, моя пенсія. А господарством хто займатиметься? Я вже багато не можу. — Обридло мені ваше господарство, мамо! Влаштуюся, і перевезу сім’ю в місто. Дітям треба вчитися. Та й будинок пора продати. Ти поїдеш із нами

Іван привіз наречену Валентину до батьківської хати, і мати аж світилася від щастя. Її