— Я вас упізнала! Ви ж мої батьки, так? Ви ж мене шукали? Так? А я ось! Я вас перша побачила і побігла! Ходімо швидше додому, я вас давно чекаю! Ми стояли, як укопані, не в силах поворухнутися. А дівчинка торохтіла: — Я знала, що ви мене знайдете! А мені ніхто не вірив. Усі казали, що я брехуха, і в мене немає мами й тата. А ви є
— Катрусю, — промовив він проникливим голосом, заглядаючи мені у вічі, — вибач, не
— А які ревнощі, якщо мені на нервах грають і гратимуть? — впирається Тетяна. — Ти забув, через що ми пройшли з тобою, коли цю дитину планували? — Вона на нервах у тебе грає, тому що ти ведешся на її провокації. Перестань реагувати, вона й відчепиться від тебе, — вважає чоловік. — Усі твої проблеми — у твоїй голові й тільки в ній
— Я просто не зможу там жити, от і все. І нерви мені ані
— Можна подумати, що в тебе (до тестя майбутнього він звернувся на «ти») одразу все було! Ха! Знаємо ми, як ви дорогу собі в 90-ті пробивали. Ага. Освітою. І взагалі, а давайте я буду сам вирішувати, де мені працювати й на що жити, гаразд? Я дорослий мужик, між іншим
— А ми б допомагали, якби зять до нас інакше ставився, — каже подрузі
— Велосипед хоче, — пояснила Тамара, з любов’ю дивлячись на племінника. — Треба назбирати. Дуже дорогі. І раптом чомусь саме перед цією, такою далекою для неї жінкою, яка ніколи не була близькою подругою, Аллі захотілося бути чесною. І вона розговорилася
В Алли скоро день народження. Вона сиділа, втупившись у вікно, й байдуже розглядала перехожих,
— Тисячу гривень за ковбасу!? Для кого!? Для тридцятилітнього синочка, який навіть шкарпетки собі випрати не може! Галина стиснула в руках ручку візка так міцно, що кісточки побіліли. Голова її була опущена, сиві пасма вибилися з-під хустки. — Мишко, тихіше… люди дивляться
— Досить тринькати мої гроші на цього бовдура! — голос Михайла гримів над рядами
— Мамо, слухай, якщо вже ви приїхали, давайте так: ми будемо зустрічати Новий рік на дачі. Приїздіть до нас сюди, але дорогою заїдьте до крамниці й купіть усе, що потрібно — різноманітної їжі, м’яса на шашлики, фрукти й ласощі, ну і звісно, напої. Ми закуповувалися тільки для нас двох, тож на всіх не вистачить
— Ми встигнемо сьогодні все? — Лариса підібгала губи, складаючи до багажника коробку з
— За останні кілька років моїм племінникам, синам Валери й Анни, я подарувала багато коштовних подарунків на іменини, — писала Галина. — Нас завжди запрошували, і я щоразу з радістю готувалася до цих свят. Купувала гарні, недешеві подарунки. Модний конструктор, новий ґаджет, сертифікат у крамницю іграшок тощо. Мені було не шкода, це ж діти, племінники
— Я роками купувала їхнім дітям дорогі подарунки, а зрештою вийшла невдячна! — обурювалася
— Свято вдалося, дякую всім, — стомлено опустився на стілець Борис. Борису так хотілося позитивно завершити рік, що минає, і приємно розпочати новий, а все полетіло шкереберть. У з’ясуваннях стосунків вони навіть пропустили опівніч і вже двадцять хвилин нового року продовжували сваритися з матір’ю
Наталя два дні готувала частування до святкового столу, прагнучи догодити кожному. Цього разу на
— Ольго, він не віслюк на мотузочці. Я не можу привести його до вас додому. Навіть якщо я його прожену, він не повернеться до вас. — Ви проженете! А я його… я придумаю щось, і він мене знову полюбить. — Ольго… Зверніться до психолога
— Дівчино! Олено! — Вибачте, це ви до мене? — Так. Поверніть мого чоловіка.
— Допомогти — це одне, — голос Олени дзвенів від праведного гніву. — А використовувати мене як запасний гаманець, коли у тебе самої проблеми, — це інше. Я завжди думала, що ти сильна, успішна. А ти… Я не думала, що ти до цього опустишся. Ти стала жебрачкою
«Жебрачка». Це неприємне, навіть огидне слово я почула в слухавці від рідної сестри. Це

You cannot copy content of this page