Рідне Слово – Сторінка 60

Життєві історії 0

— Ти неправильно садиш, — заявила вона безапеляційно, навіть не піднімаючи голови. — Так помідори не підуть. Треба глибше, я тобі зараз покажу. Я ввічливо попросила не чіпати мої грядки. Людмила подивилася на мене так, ніби я їй просто в обличчя плюнула. — Я ж тільки допомогти хотіла! Я тут усіх вчу, між іншим. Римма он щороку дякує

— Ви головне квасолю мою не затініть, бо без сонця вона геть не родитиме,

Життєві історії 0

— Одного банана на день і одного яблучка цілком достатньо! — закочуючи очі до стелі, знову затягує свою улюблену пісню Валентинина свекруха, пані Катерина. — Ти лишень подивися, Валю, вони знову всю в’язку вмолотили за один присід! Ну так же не можна, їй-богу! Це ж ніяких статків не вистачить

Двоє хлопчаків, мов ті горобці, тільки-но пробігли кухнею, прихопивши зі столу по стиглому банану,

Життєві історії 0

Однак через два дні історія повторилася — знову зникли п’ятсот гривень. Цього разу Вероніка була абсолютно певна, що грошей не брала. Хотіла вже сказати чоловікові, аж тут випадок усе розставив по місцях

Літо в домі Михайла та Вероніки завжди починалося однаково: наприкінці травня Михайлів брат, Дмитро,

Життєві історії 0

Виявилося, що «душевне родинне свято» — це шестеро людей з мого боку — мама, тато, бабуся і дві найближчі подруги, та… чоловік тридцять з боку Андрія! Якісь сьомі води на киселі, колеги свекра по роботі, сусіди Людмили Андріївни по дачі, яких мій чоловік бачив від сили двічі в житті. Отакі, на її думку, «найрідніші люди

— Оксано, ну ти тільки подивися на це неподобство! Ці штори геть не пасують

Життєві історії 0

— Послухай, Світлано, а ти не думаєш, що Оксана може щось відчути? А раптом маля буде схоже на Тараса як дві краплі води?! — не вгамовувалася Олена. Світлана тільки відмахнулася: — Тарас — звичайнісінький русявий українець, жодних виразних чи рідкісних рис у нього немає. І потім, я стільки разів казала, що хочу собі такого ж янголятка, як у неї, що потім усе можна буде звести до жарту. Мовляв, так сильно мріяла, що аж намріяла такого самого

— Почекай, ти зараз серйозно?! — Олена ледь не випустила з рук чашку з

Життєві історії 0

— Розділив майно, проміняв мене на молоду дівку, наговорив гидоти, а тепер прийшов із цінною пропозицією! Тепер, коли я маю свою квартиру, свою дачу, свою машину, а в нього — малий син, аліменти на довгі роки і старенька мама, якій треба дупу мити. Ні, Галю, як би ми не ладнали зі свекрухою, тепер вона для мене чужа людина

— На що тільки наші чоловіки не підуть, аби на чужому горбі в рай

Життєві історії 0

— Але я і мамі, і сестрі одразу відрізала: мені ті квадратні метри задарма не здалися, якщо ціна за них — доглядати тітку. Не хочу і не буду. Сердить тільки те, що мама через це постійно крає собі серце. — Як там наша Марійка… Дзвонила їй сьогодні, а вона плаче. Каже, ледве з ліжка підвелася, — сумно хитає головою старенька мама

— Ви вже зі своєї матері всі жили витягнули, — це була чи не

Життєві історії 0

— Ах ти ж гадюка! — Антоніна Трохимівна вчепилася в край столу. — Я тобі життя полегшую, а ти… Та я на тебе кару небесну накличу! Щоб тобі пусто було, розлучнице! Матвія проти рідної баби налаштувала! — Досить! — Матвій так гупнув долонею по столу, що аж сільничка підскочила. — Досить, я сказав

— У дитбудинок тебе здам! Чуєш чи ні?! Речі свої у вузлик зав’яжеш і

Життєві історії 0

— А все тому, що батько мусив сам виноград різати! Поліз на ту драбину і гепнувся! Правильно, нам же помогти нікому, у нас же діти примудрилися найгірший час для морів вибрати — саме коли врожай треба збирати! І що тепер?! Будете там пуза гріти?! А мені картоплю і все інше самій тягати

— Я ж не сперечаюся, нам дуже помагали. І віддячити я ніколи не відмовляюся,

Життєві історії 0

Хата стояла скраю на другій вулиці — мазанка, з похиленим ґанком. Тітка Зоя, мамина двоюрідна сестра, віддала її Олені, сказавши по телефону коротко: — Живи, скільки треба. Я у Білій Церкві вже осіла, назад не збираюся

Баба Степанида сипнула їй просто в очі: — І де ж той сором подівся