Рідне Слово – Сторінка 73

Життєві історії 0

— Ну так, та, що раніше з себе благородну панночку корчила. З усіма віталася — добрий вечір, як ви почуваєтеся? Як ваше здоров’я? Чоловік ще у неї був Ігор Іванович, такий поважний. Вусики в нього, окуляри темні. Візьме її під ручку — Оленочко, ходімо прогуляємося! Всі їм так заздрили — які високі стосунки

— Чула, у Олени Борисівни щось трапилося? — У якої Олени Борисівни? З першого

Життєві історії 0

— Всіх і турбот в мене, – міркувала вона, – курей нагодувати, та за городом дивитися. А скільки ж мені треба? Картоплю я завжди зварю, та салом затовчу. У мене в льосі, в дубовій діжці, засолені огірки й капуста є… Проживу-у

Стояла вона довго біля старої хвіртки, аж руки зморшкуваті сховала під пожухлу куфайку, і

Життєві історії 0

Наступного дня бабуся Марія всім сусідам оголосила, що онук її одружився з дуже хорошою жінкою Людмилою і доньку її удочерити збирається. І що вчинок онука вона дуже навіть схвалює, тому що він і за матір свою зозулю Лілію, і за бабку свою Зінаїду вертихвістку перед Богом борг віддав

— А як тебе звати? Га? Гучніше говори, Данилова Людмила? То ти що, чужа

Життєві історії 0

— Ми не шведи, тож нехай тепер твій колишній сам вирішує, де і з ким йому тепер жити, раз він відмовився від такої жінки! І Світлана так і відповіла колишньому чоловікові: — Ти спізнився, я подумала, що, мабуть, теж хочу чоловіка молодшого, ти ж від мене пішов

— Ну що, запросиш до себе? — Андрій запитально подивився на Світлану, і в

Життєві історії 0

На тумбочці лежали червоні троянди з колючими стеблами. А дядько Леонід, татів друг, цілував мамі руки, потім спробував її обійняти і різко притягнув до себе… Далі Коля не став дивитися, він з жахом розвернувся і помчав до своєї кімнати. З маминої спальні лунали крики: — Не чіпай мене, Леоніде, перестань, що ти робиш, зараз же припини

Колі здалося, що грюкнули вхідні двері, і він зрадів — може, це тато раніше

Життєві історії 0

До дітей невістки краще не звикати, щоб потім страждань не було. Мало що, раптом розлучаться? Ні вже, от колись у Яночки зʼявляться, тоді я і бабусею себе відчую, і наняньчуся вдосталь», — ось як

— У моєї свекрухи до онуків дивне ставлення. Ні, на словах вона їх любить,

Життєві історії 0

— А в мене сьогодні день народження, уявляєте? Для мене, мабуть, погодка на замовлення! А сусід раптом зрадів: — Та що ви? Так я зараз піонів вам принесу, у мене піони шикарні, але порадувати нікого

Марина Юріївна різко прокинулася на дачі від усвідомлення думки, що раптом прийшла їй у

Життєві історії 0

— Галю, у мене спина болить. Яка картопля? — Спина! У нього вічно щось болить, коли працювати треба! А телевізор дивитися — не болить! — Так не треба було садити цю картоплю! — На мої гроші куплена дача! Мої

— Розлучаюся з твоїм батьком! Все, годі! Двадцять п’ять років терпіла! Мама стояла посеред

Життєві історії 0

— Ой, діду, це ж наша Ніночка! — і Марійка обійняла її, як добру знайому. — Вони мені про вас усі вуха продзижчали, що мама, що онучка, — за чаєм розповідав Ніні Борис, син Валерії Федорівни. — Ще чайку? А я мамі посудомийку подарував, вчу її користуватися, вона веліла, щоб Ніночку не напружувати

Дарину дратувало, що мама ходить мити підлогу і прибирати в квартирах до чужих людей.

Життєві історії 0

— Агов, що не чекали мене, га? — весело мовила жінка, заходячи до оселі. — Ох і люблю ж я такі несподіванки, та й я ж у вас така мама, що вміє здивувати! От як ревізор той: раз — і вже тут! — Та ми знали, що приїдете, мамо. Якби сказали точніше, коли, то я б вас зустрів, — Ігор трохи зніяковів, пропускаючи тещу до квартири

— Агов, що не чекали мене, га? — весело мовила жінка, заходячи до оселі.