— Мамочко, — ледь чутно шепочу в слухавку, — я до тебе завтра заскочу,
— Не смій їх запрошувати! Чуєш? За жодних обставин! — Та це ж твій
Іван із Тетяною спокійно собі обідали, аж тут двері відчиняються, і до хати заходить
— Та хто ти така, щоб мені вказувати! — Зоя Петрівна жбурнула ганчірку просто
— Павле, це ж ефірна олія! Лавандова олія! Вона поклала її на мою тумбочку!
— Маріє Сергіївно, та у вас тут справжня тиша та спокій! Хоч би онук
— Наталко, він знову не заплатив за себе? Оленка стояла біля каси, похитуючи головою.
Тетяна Андріївна аж світилася від щастя: нарешті здійснилася її давня-предавня мрія! Купила хату в
— Бісять мене мої свекри! Не розумію, як можна такими бути?! — кипить Еля.
— Місяці зо два залишилось, принаймні, нам так обіцяють, — каже Ліда подрузі, втомлено