Ну, як вихідний брати, знаючи, що орендована ятка простоюватиме даремно? А раптом саме цього дня буде гарна торгівля? Та й довірити своє дітище нікому — у вмінні продавати з нею ніхто не зрівняється
Ринок був для Ніни другою домівкою. Вона, можна сказати, прожила тут усе життя, працюючи
— Працюємо, але зарплати маленькі. Квартплата, продукти, бензин — на все грошей не вистачає. Тетяна знала цю пісню напам’ять. Донька дзвонила щомісяця з новими фінансовими клопотами. То холодильник поламався, то машину лагодити, то на відпустку не вистачає. — Добре, перекажу, — погодилася мати. — Спасибі, мамочко! Ти в мене найкраща
Тетяна перераховувала гроші і важко зітхала. Знову донька Лариса дзвонила з проханням допомогти. Цього
Бабуся і робити щось по дому зовсім перестала: готувала Поліна, в магазин ходила, прала, прибирала, застеляла бабусине ліжко — вона ж. А ще треба було буквально всадити літню пані поїсти, витримати скандал, щоб старенька помилася і змінила білизну, вивести гуляти, відвести за руку до лікаря, перевірити, чи не сховала бабуся під подушку таблетки
— Тепер я судомно працюю з дому і шукаю, де б іще підзаробити, —
Так, це був її будинок, але залишатися в нім одній зараз не хотілося. — Ви куди? — У ліс. — Навіщо? — Шукати матір. — Ви ж казали, що пошуки припинили? — Вони — так. Я — ні. Вона в лісі, я знаю. Ніде більше
Мама зникла в ніч із п’ятниці на суботу. Вітчим дзвонив, але Іра не бачила:
— У неї вишневий сад. Величезний! Сама тітка Тоня не може по деревах лазити, тому й платить за зібраний урожай, — захоплено розповідала Даша. — Але вона дивна. Сама з собою говорить, лається постійно. Місцева молодь її боїться
Тітка Тоня робила вигляд, що не чує моторошного крику. А тим часом молода дівчина,
П’ятнадцятирічний Андрій обійняв діда, і Костянтин Миколайович, зворушений, обіймав улюбленого онука. Злата дивилася на них і розуміла, що ось вони — щасливі хвилини. Бачити, як дід і онук обожнюють одне одного — навіть заради цього варто було їхати. Щороку вони сім’єю приїжджають до батька перед самим Новим роком, щоб привітати
Нічне чергування завершилося операцією. Хвору привезли під ранок, і ситуація вимагала невідкладної допомоги. Операційна
— Дурненька, їй всього 24 роки. До того ж, є в кого бути дурною. У мене, у кого ж іще! — хитає Ірина Степанівна головою. — Я ж теж свого часу наробила дурниць. Зараз би в Дарині було у власності дві третини квартири. Дивись, Насті б і совісті не вистачило так з рідною донькою чинити
— Зізналася, що вона підписала відмову від своєї частки в квартирі. Настя їй за
— Ти крадеш гроші, щоб на моря з донькою роз’їжджати? Ти мені брешеш! Ти відпочиваєш у той час, коли я дзиґою кручуся з нашою дитиною! І полетіли епітети: негідник, дурень, козел, і так далі. І не тільки епітети, а й деякі речі в чоловіка, зокрема і важкенькі. — Я бачити не хочу твою доньку! Мені її тут не треба взагалі
«М’яко стелила, такою розуміючою здавалася», — посміхається Ольга Леонідівна в розмові з подругою. —
— А коли ж їм стати батьками? Ось усі зараз говорять, мовляв, встаньте на ноги, обзаведіться житлом, тоді вже плануйте сім’ю. І що? Мені 42 роки, через три роки я нарешті кредит виплачу. Якби ми не стали батьками, коли були молодими і дурними, то і зараз би без дітей жили. І не впевнена, що взагалі наважилися б
— Ну так теж не можна, я вважаю, — жінки обговорюють ситуацію в родині
— Як нічого й не було, зателефонувала мені, привітала. І одразу ж заявила, що вона в серпні приїде, — посміхається Віта. — Звісно, я їй одразу сказала, що не налаштована з нею «родичатися» і в себе в квартирі її приймати. Винайматиме житло? Нехай їде, онука покажу, навіть у дім пущу, щоб чаю попити з сином рідним, не більше
— Сьогодні точно в батьків ночую, а чоловікові сказала, щоб за два дні його

You cannot copy content of this page