Схоже, що червоної рибки їй найближчим часом не бачити, «як своїх вух». Це перше, що спало жінці на думку, але тут же вона картала себе подумки. Про що вона думає, яка риба, коли таке горе перед очима?
Раннього зимового вечора тротуаром спального району міста йшла висока жінка. Надворі ще було видно,
— Сьогодні зранку пельменів наліпила, більше сотні вийшло! Сашко любить їх, навіть більше чим вареники! — тітка Шура усміхнулася. — Синку, приходь додому, ти таких пельменів уже ж більше року не їв. Усе для тебе, мій хороший. На балкон винесла, уже мабуть заморозилися
Ми з дружиною переїхали до цього будинку зовсім нещодавно — не минуло й року.
Увечері 31 грудня діти весь час заглядали під ялинку, намагаючись угадати, які подарунки на них чекають. Світлана готувала святкову вечерю, а я дбав про те, щоб у домі панувала затишна атмосфера — запалював свічки, вішав гірлянди. Весь дім наповнювався відчуттям дива, і це почуття передавалося кожному, хто входив до нашої оселі
Наближався Новий рік, і в домі, як завжди, панував передсвятковий гармидер. Дружина вже кілька
— Чим тебе не влаштувала сестра твого чоловіка? Чи «повіятись» захотілося? А що, чуже велике місто, ніхто нічого не дізнається? Дивися, чужого дитятка Глібчику не привези звідти! Або хвороби якоїсь
— Так мені й сказали, що я просто хотіла собі голову розвіяти, чого в
— Ми вирішили, що Ніна (дочка мачухи) та її чоловік свою студію оформлюють на тебе, а я оформлюю на них мамину двокімнатну. У них там гарний ремонт, поруч залізнична станція, їздити на роботу буде зручно, квартирка в них світла, будинок новий. Тож, збирай речі, перевезти я допоможу. І не зволікай. Ніна хоче встигнути до появи на світ дитини переїхати
— Мені двадцять п’ять років, а з десятирічного віку я жила з бабусею по
Повні валянки снігу набрав, уже рук не відчуває, усе ближче підходить, а вогник уже й не горить, не зрозуміло, куди напрямок тримати, хоч назад повертай. Потупцював у сумніві, все ж пройшов ще кроків із десять уперед і натрапив на машину, снігом заметену майже
Антоніна із Сергієм жили, скажемо чесно, зовсім скромно, навіть бідно. Двоє діток росло. Тільки
Син приїде й з таким апетитом навертає мої млинці, холодець та інше, — пригадує свекруха. — Питаю, мовляв, чому ж дружина млинців не приготує і вінегрету? А він відповідав, що Ані часу шкода, каже, що все життя біля плити простояти не мріяла. Її стеля — суп картопляний, курка смажена і салат з огірків-помідорів
— Онучка така наївна, маленька ще, каже мені: — Бабусю, ти тільки мамі не
Він діставав із пакетів ігристе, ікру, пластикові контейнери з гарячими стравами та салатами. — Я ж не завадив? Ми зможемо зустріти Новий рік разом? — раптом запитав він. — Звичайно, — з іронією відповіла Оксана, — Я не вмита, не зачесана, навіть не пам’ятаю, чи привезла із собою що-небудь ошатне — словом, «пані готова до свята»
Погано, коли відпустка в тебе випадає на грудень. Ні, звісно, якщо ти маєш можливість
— Ти з нею дружиш, а вона по ліжках скаче! Значить, ти теж про таке думаєш. Заздриш, мабуть, подружчиним розповідям? Сваряться, аж до того, що чоловік нагрубіянив Ірині, і вона сказала подрузі, що до неї додому вона більше не прийде, але в себе подругу з дітьми завжди рада бачити
Ніколи за чоловіком Ганни не помічалося тиранських замашок. Вісімнадцять років у шлюбі, двоє дітей:
Виявилося, що в мами Павла в день їхнього весілля буде дата — п’ятдесят років. Ось так! І нареченій, і її батькам одразу стало зрозуміло, чим не підійшла перша дата реєстрації шлюбу. Свекруха подумала, що два свята можна поєднати. Весілля сина та її ювілей — чудово ж вийде
— Річ навіть не в принципі, точніше, не тільки в принципі, — каже Наталя,

You cannot copy content of this page