Рідне Слово – Сторінка 9

Життєві історії 0

– І на брендах юні зараз знаються куди краще за нас. Для мене труси – то й труси, а ні, виявляється, є інші, які «правильної» фірми. І так у всьому. Дійшло до того, що істерики стала закочувати через те, що їй купили знову не те, – хитає Ірина головою. – А тут ще й початок навчального року, вона вже в липні в нас взялася вимагати новий телефон і якийсь наворочений рюкзак

– Навіщо мені та няня, коли такі обставини? Віддавати їй майже всю свою заробітну

Життєві історії 0

– Прости, синку, прости… Не потрібні мені зуби, потерплю, гаразд. Буду кашу їсти, що ж тепер? Ти тільки прости, не гнівайся, мені так хотілося ремонту, – схлипуючи, примовляла Марія Дмитрівна

– Мамо, ну хіба так роблять?! Якось несерйозно це! – Чому? Мені захотілося, і

Життєві історії 0

— Я вже все обміркувала. Жінка не повинна сидіти сама в хаті без чоловіка. Це неправильно. Анастасія повільно поставила кухлик на стіл, хоча хотілося жбурнути ним у свекруху. — І в чому, на вашу думку, проблема? Думаєте, вкрадуть?

— Тебе знову не було вдома вранці! Де ти волочилася? — Галина стояла у

Життєві історії 0

— До мене? Ні, дорогий. У своє гніздечко я можу запросити погостювати. Але не хочу обволікати себе побутом, борщами і шкарпетками. Не зараз. Я ж молодша за тебе. Хочу ще трохи насолодитися свободою. Ой, давай, до речі, я тобі скроні трохи підрівняю

— Кому ти будеш потрібна? Занедбана, зла! Я собі швидко знайду порядну жінку. Вона

Життєві історії 0

— Жити п’ять років із жінкою, щоб не платити за квартиру? Навіть одружитися з нею! Ти знаєш, це якесь просто збочення! Ще й образити її на прощання! А мати його, жінка, все це заохочувала! Цікаво, її чоловік теж не працює все життя? Вона все сама на собі тягне? Чи це син у неї голубої крові? Якісь моральні виродки, а не сімейка

— Тетянко, привіт… — голос Ольги в слухавці пролунав незвично стривожено. — Ти вдома?

Життєві історії 0

Думаєш, ніхто не знає, що ти зустрічаєшся з двома чоловіками сусідок по під’їзду одночасно? Працювати не пробувала? Від сім’ї гроші відриваєш! — Взагалі-то Інна не була впевнена, що це не плітки

Інна не боялася таких панянок, як Юлія. Адже вона все життя пропрацювала в школі

Життєві історії 0

Я собі шоколадку не можу дозволити! Тільки комусь! Спочатку дітям і йому, тепер ось онукові! Ну й батькам, звісно! А як інакше? Я ж тоді свиня невдячна виходжу, а не дочка, правда ж, мамо? — Ой, Томко, ну ти теж, влаштувала трагедію! Та пішла б на роботу і з’їла б нишком ту шоколадку

— Томо, ти що таке вигадала? Куди ти? — Мамо, тобі що? — Ось,

Життєві історії 0

— Який же я вам дід? Ви що це, донечки, татка рідного не впізнали? Катруня, Настуня, та я ж татко ваш, Семенюк Володимир Іванович, мамка ваша мене Володяшею кликала, хочеш, паспорт покажу? Настя злякано подивилася на чоловіка, потім на сестру. — Це ти — татко наш?

— Катю, хтось у двері дзвонить, подивися, може, Оленка зі школи вже прийшла? —

Життєві історії 0

— Ти й з кондитеркою в мене не вірила, — махає зовиця на матір рукою. — А потім дуже навіть задоволена була. Ну і що, що моя справа другий рік ніяк «не вистрілить». Навіть якщо вона взагалі не приноситиме дохід, я не ображуся. Вона мені приносить радість

Якщо це був би перший крутий поворот, то ще можна було б якось зрозуміти.

Життєві історії 0

Ось я телефоную, а мама плаче, що хотіла кабачків, а ти вчора була, а купити забула

— Чесно кажучи, мене це вже дістало — сил немає. Я розумію, що мама