Життєві історії 0
Андрію, слухай сюди уважно. Картопля на базарі коштує двадцять гривень за кіло. Ми вивозимо звідти мішків десять, це плюс-мінус триста кілограмів, тобто на сім тисяч гривень десь. А витрачаємо на бензин за сезон майже сорок тисяч! Не рахуючи ремонтів машини, добрив і розсади. Ти розумієш, що ми працюємо в глибокий мінус? Ми твоїй мамі ще доплачуємо, щоб вона нас змушувала гнути спини
Марія Карпівна, жінка доскіплива й до жаху вимоглива, вже років двадцять як овдовіла й
Життєві історії 0
Сестра в мене інша. Вона не зла, не якась пропаща людина. Але з тих, у кого вічно щось не складається. То чоловік виявився нікудишнім. То на роботі недооцінили. То діти малі. То здоров’я підводить. То графік жахливий. То зарплата така, що плакати хочеться
Мені п’ятдесят шість років. Маю молодшу сестру, їй сорок сім. У неї двоє діток:
Життєві історії 0
Найдорожчих гостей треба зустрічати найсмачнішим. І не так, щоб наїстися до важкості, а щоб скуштувати всього потрошку, посмакувати. Залишити клопоти за порогом і просто бути щасливими тут і зараз. Гості — це ж та сама маленька радість із дитинства, на яку чекаєш із завмиранням серця
— Ох і гарно ж посиділи! І в карти перекинулися, і наговорилися від душі,
Життєві історії 0
— Ану, показуйте свою піч. — Що, пробачте? — Ну як що. Бабуся ж ваша тут жила, точно топила. Треба глянути, що там і до чого. Бо вам зараз не стільки ті дрова поможуть, скільки нормальна тяга. Щоб тепло в хату йшло, а не дим вам в очі їв
Коли Валя вперше ступила на похилий ґанок бабусиної хати, все довкола здалося їй якимось
Життєві історії 0
Завантажила в багажник великий пакет із пахучими огірками, баночку полуничного варення, що лишилася з минулого літа, та розкішний сніп кропу. Біля хвіртки обернулася: — Мам, я наступних вихідних знову приїду. Якщо ти не проти, звісно. — Приїжджай, доню, — тепло кивнула Ніна Василівна. — Порічка якраз достигне, компот закриємо
Ніна Василівна добре знала справжню ціну своїй дачі. І вимірювалася вона зовсім не в
Життєві історії 0
— Слухай, Таню, виручи. У нас натиску знову немає, а мені б хоч два відра набрати. На чайник, умитися, та й помідори зовсім вуха повісили. Ну як тут не виручити? Ми ж люди. Я сказала: — Звісно, набирай, Олю. Не питання. Потім ще раз. Потім ще
Я ніколи не думала, що в 61 рік мене будуть обговорювати на всьому дачному
Життєві історії 0
«Так, треба щось швиденько зметикувати на стіл, щоб не впасти лицем у багнюку перед новою людиною!» Галина прийшла надвечір, скромно тримаючи в руках коробку цукерок. Зайшла, озирнулася й здивовано кліпнула очима: — Валю, так у тебе ж три кімнати? — Аякже. — І з ким ти тут живеш? — Сама, Галочко. — Сама? У такій великій квартирі? — Отак воно в житті буває
Той вівторок для Валентини Петрівни видався зовсім не таким сірим і тягучим, як зазвичай.
Життєві історії 0
А вранці Біма в ліжку не було. Віра кинулася шукати і знайшла малого в темній холодній ванній. Песик сидів у кутку і тремтів, а поруч лежав папірець: «Наступного разу потоне. Жарт. А може, й ні. Вирішуй, мамусю». Віра набрала приватного лікаря, але відповідь була та сама: закон на боці повнолітнього, поки він не скоїв злочину
— Ти що, здурів?! — голос Віри зірвався на крик. Вона влетіла до кімнати
Життєві історії 0
— Що, господине, гусочка треба? — І почому ж ваше добро? — спитала, вказуючи на ту, що здалася їй найапетитнішою. Чоловік назвав таку суму, що в жінки аж подих перехопило. — А ви як думали, шановна? Гуси зараз у ціні, зерно золоте, мало хто їх тепер тримає. Це ж вам не бройлер якийсь
Ранок тільки-тільки брався на світ, а Галина Степанівна вже не спала. Лежала під теплою
Життєві історії 0
Носив би я тебе на руках, Аллочко, та спину шкода. Ти ж у мене не пушинка! Знаєш, як у народі кажуть? Жінки — народ хитрий. Заміж виходять худенькими, щоб легше в хату прошмигнути, а потім гладшають, щоб їх звідти не виштовхали
Аллу просто розпирало від новин. Оленці зраджує чоловік! І не десь там потайки, ховаючись

You cannot copy content of this page