— Вона ж із телефоном спить і в туалет ходить. Знімає абсолютно все: що купила в АТБ, як варить макарони, як менша стіну обмалювала, як середній істерику влаштував, як старшу до школи збирали. Якесь суцільне реаліті-шоу. Каже, що людям таке подобається
Знаєте, буває так, що мовчиш-мовчиш, а потім як прорве! Бо скільки ж можна пояснювати
Пізнє щастя і чужі діти: як батько змусив доньок згадати про себе лише заради спадку
Кажуть, що справжнє кохання приходить саме тоді, коли ти вже опустив руки й перестав
Які санаторії?! У нього ж сінокіс на носі! Хіба зможуть син із дружиною дати лад такому господарству? Але я за тридцять з гаком років вивчила його характер уздовж і впоперек. Крапля камінь точить. Тож одного дня Іван із подивом виявив, що тримає в руках оплачену путівку
От як воно буває в наших селах? Живе людина, наче чернетку пише. Складає копійку
— І де ж ти, синку, таке щастя відкопав? — Поліна Семенівна не соромилася міряти поглядом майбутню невістку. Раніше про таких дівчат казали — «кров з молоком». Але тут, окрім молока, явно проглядало ще й добрячий шмат сала, домашньої ковбаски та пиріжків із вишнями
Поліна Семенівна завмерла посеред коридору з рушником у руках. Вона чекала на чергову тиху
— Що, старий блуднику?! До матері нишком на сінник бігав, тепер до доньки її побіжиш?! Вона, мабуть, не гірші фокуси в ліжку витворяє! — Остогидла ти мені до чортиків своїм ґвалтом, дурна ти бабо! Стулиш ти колись свого рота чи ні?! — Ах, остогидла?! — аж засяяла від радості Галина. О, ось вона, свіжа тема для скандалу
— Донька тієї безсоромниці Любки об’явилася! Галина Петрівна так гупнула об стіл емальованою мискою
— До речі, Галю, він м’ясо любить. Великими шматками. Пельмені, ковбасу, картоплю смажену. Годуй його як на забій, і нікуди він не дінеться. Спимо ми давно по різних кімнатах, так що прапор тобі в руки, Гриця під пахву — і вперед у нове життя! А он і він
Галя завжди любила повторювати одну фразу: «У хороших дружин чоловіки не спиваються». Вона вимовляла
— Я звідси заберу тільки одну річ. Там у сараї старий дідовий сепаратор для молока валяється. От його і візьму. Подарую Світланці з Ігорем. Щоб сепарація швидше і якісніше пройшла. З апаратом воно якось надійніше буде! — Дуже смішно, — буркнула Світлана
— От приїде Світлана — клянусь, коси їй повисмикую! — Олена так люто терла
— Тату, ти чого це? — сполошився син, коли вкотре не дочекався відповіді. — Погано тобі, чи що? — Їхав би ти, Олексію, — глухо, мов з-під землі, обізвався батько. — А за мною он… призначать когось доглядати. Ти тільки сходи в сільраду, куди треба. — З якого це дива? — в Олексія неприємно засмоктало під ложечкою. Він згадав свою розмову з Петром і відчув, як обличчя заливає фарба сорому. — Я що, погано за тобою дивлюся
Знаєте, як пахне земля, коли відчуваєш, що ця весна для тебе — остання? Вона
— Будемо одна одній допомагати. Разом не пропадемо! — строго сказала стара. — Бо якби не ти, дитино, то хтось інший точно б мене зі світу зжив і не пожалів. — Дякую вам… бабусю. Дякую, що повірили в мене, — Наталя обійняла її так міцно, ніби та справді була їй найріднішою у світі
У квартирі Валентини Петрівни було так тихо, що чулося, як на кухні глухо гуде
Впав вдало — просто під повалене дерево, яке утворило такий собі природний курінь. Тут хоч за комір не лило. Богдан підтягнув коліна до підборіддя, на дотик викрутив усе, що зміг, і завмер. Доведеться сидіти тут до ранку
— Як ти могла? — його голос зірвався, наче туго натягнута струна. — Я

You cannot copy content of this page