— Хто мій батько? Скажіть, і я піду. Олена дивилася рішуче. Відступати вона не збиралася. — Його звати Віктор. Тобі цього достатньо? «Навіщо тобі знати про чоловіка, який просто переспав зі мною пару разів, а щойно дізнався, що я чекаю на дитину, накивав п’ятами
Оксана Михайлівна зачинила двері за Златою, яка, дзвінко цокаючи підборами, побігла на свої університетські
— У нас в селі вже років п’ятнадцять жодного коня немає! — Та дід Матвій це був, — я розвела руками, не знаючи, як це пояснити. — З рябим конем. Я його воза з дитинства пам’ятаю. — Свят-свят-свят! — Галя несамовито перехрестилася і озирнулася на подвір’я. — Оксано, Матвій же віддав Богу душу давно! Як він міг вас лісом везти
Вечір п’ятниці обіцяв бути тихим і домашнім, аж поки тишу не розірвав різкий, настирливий
— Раз приїхав, доведеться тебе годувати, — сухо кинула Анжела, гепнувши в тарілку дві ложки пюре і чималу котлету. — Я не люблю котлет, — скривився хлопець, відсовуючи тарілку. — Мама мені на вечерю рибку запікає. — Хочеш рибку — їдь до мами
— Та мам, дістала вже зі своїми уроками! Щоденник, який Олена щойно поклала синові
— Дядечку, купіть суниці! Дівчинка років десяти, з облупленим від сонця носом, по-діловому тицьнула йому те відерце під самий ніс. — Беріть, усього двісті гривень! І дешевше не знайдете, чесне слово
Спека того дня стояла така, що плавився асфальт, і Василеві хотілося лише одного —
— Ого, роздобріла! Талію вже й не обхопиш, а ззаду корпус — ну чисто як у трактора! Сашко заіржав, страшенно задоволений власним дотепом. Я сіпнулася, наче від удару. Образа гірким, важким клунком підкотилася до горла. — Навіщо ти таке кажеш? — я відштовхнула його руку, ховаючи очі. — Ніби сам не бачиш, як я мордуюся, намагаючись повернути форму
Я стояла перед дзеркалом у ванній, крадькома роздивляючись своє відображення, коли двері різко відчинилися.
— Тату… тепер ти зможеш стати капітаном далекого плавання. Ти перепливеш цей… меридіан. Станеш справжнім морським вовком. — Ти про що, малий? — не зрозумів свекор, не випускаючи з рук телефона. — Тато завжди каже, що тільки через мене живе з нами, — тихо, але дуже чітко промовив Данилко. — А маму і Діанку він не любить. Якщо мене рне стане, він зможе поїхати на море. Він же так хоче крутити штурвал
Суботній ранок у нашій квартирі пахнув ванільними сирниками і… гірким розчаруванням. — Ти куди
Мені вже й рота відкрити не можна?! Тоді взагалі заклейте мені його, чого вже там! Як на гріх, на підвіконні лежав рулон широкого малярного скотчу — Таня днями вікна утеплювала. Ніна Сергіївна театрально схопила той скотч, з тріском відірвала чималий шмат і з криком: — Я сама собі заклею! — заліпила собі половину обличчя. — Мамо, тобі треба до психіатра показатися
— Ігооооре! Голос Ніни Сергіївни розрізав затишне недільне надвечір’я так, що аж склянки у
— Тут же борщ свіженький, і гуляш із пюре… — Ой, мам, та хто зараз той борщ їсть? — засміялися діти. — Вік технологій і швидкої їжі, а ти все зі своїми гуляшами
Парує на плиті свіжий борщ, шкварчить засмажка, а в мене на душі — хоч
— Я все знаю! — закричала жінка надірваним голосом. — Це ти винна! Це ти його до такого стану довела! Не смій мені на очі показуватися, бо розірву! — Краще справді не приходь, — тихо додав Тимофій, забравши телефон. — Якби ви не посварилися, він би додому поїхав
Кажуть, аби зруйнувати життя, іноді достатньо одного безглуздого збігу обставин і двадцяти хвилин запізнення.
— Це що, риба? — Ліза погребувала навіть виделкою торкнутися. — Я таке не їм. — Там же вітаміни, дитино… — втомлено сказала Галина. — А я люблю тільки картоплю фрі, — вставив свої п’ять копійок Максим. — Та то ж отрута! Її в старій олії смажать, яку сто разів перекип’ятили! — не витримав дід. — Зате смачно. І з кетчупом
Той ранок на дачі мав би пахнути щастям. Галина Петрівна встала вдосвіта, ще й

You cannot copy content of this page