– Юлія? Нікітюк? Це ти?
– Вибачте, ми з Вами хіба знайомі?
– Ну звісно ж, Юлька! Ми ж з першого та по десятий «А», як знайомі!
– Вибачте, у мене досить непогана пам’ять на обличчя, але Вас я бачу вперше!
– Юлька! Я Жанна! Ану подивися уважніше!
– У нашому класі була тільки одна Жанна, і це далеко не Ви! Ви забираєте у мене дорогоцінний час, пані, вибачте, мені треба йти!
– Юлька! Мене, Жанну Пироженко… «Пляцок», і не впізнала? Ну гаразд…
– Жанно? Пироженко? Наша «Пляцок» здобний? Хіба це Ви? Тобто, ти?
– Я, Юлька! Я!
– Господи, Жанно! Та який ж із тебе «Пляцок»? Ти тільки на сухаря тягнеш! Вибач мене, але від «Пляцка» у тебе нічого не лишилося!
– Так, Юлія! Роки взяли своє! Худа я стала, змінилася… А ось ти, як була – найкрасивіша у нашому класі, так і не втратила своєї краси!
– Скажеш також, красу знайшла! Я вже скоро свекрухою стану … Сина одружую скоро!
– Ой, як добре, Юлія! А я дочку заміж видаю! Так… діти виросли, ми постаріли!
– І нічого ми не постаріли, Жанно! Просто стали дорослішими і мудрішими!
– Юлька…давай присядемо на тій лавці, побалакаємо. А то стоїмо посеред дороги, людям тільки заважаємо!
– Ні Жанно, підемо за столиком побалакаємо, по каві візьмемо собі!
– То ти значить, тещею скоро станеш Жанна? Ну і як тобі майбутній зять?
– Ой, Юлія … Не питай, де моя дочка цього бовдура знайшла?
– Неблагонадійний, чи що?
– Ні. Він нормальний хлопець, з освітою, але виду в нього немає! Худе якесь, замучене… Ну який із нього чоловік? Хлюписько ще! Не пара він моєї дочки! Вона дівчина гарна, а він – якийсь страшненький та слабенький!
– Я тебе чудово розумію, Жанночко! Мені моя майбутня невістка – теж не до душі! Сину моєму зовсім не підходить! Він у мене такий
правильний, гарний, розумний, вихований! А ця дівчина – неосвічена! Але мій син кохає її. Ми з чоловіком нічого не можемо вдіяти.
– Ось і моя дочка безглузда, кохає цього нещасного. Доведеться одружити їх!
– Гаразд, Жанно! Мені треба йти! Справ багатенько назбиралося! У суботу знайомство з майбутніми сватами, батьками нареченої! Мені треба себе до ладу привести і чоловіка до розуму довести, одягнути в сенсі! Ось намагаюсь я намагаюся, а там свати мабуть гуляки якісь!
– І мені час, Юлія! Я така рада була тебе бачити! Піду продукти купувати! Напевно, й свати мої майбутні такі ж худі та кволі, як і син у них! Буду їх відгодовувати!
– Бувай, Жанночко! Дасть Бог побачимось ще!
– Так… Здається стіл накритий ситно та й багато! Ой, машина під’їхала! Дочко! Ти готова? Батька клич! Сватів зустрічатимемо! Така машина дорога!
– Не зрозуміла … а Юлька що тут робить? Я її не запрошувала!
– Юлька? А як це ти тут опинилася?
– Ну, взагалі-то я сина скоро одружую! Приїхала зі сватами познайомитись! А ти Жанно, гостя тут?
– Я мама нареченої, Юлія…
НІМА СЦЕНА!
— Оленко, сонечко ти моє, на тебе одну вся надія… Голос колишньої свекрухи лився з…
Дві сумки стояли посеред прихожої так само впевнено, як чужі правила. Великі, туго набиті, ще…
Вона ще вірила, що світом править добро. Що заміж виходять із любові. Що в білому…
Іноді біда не стукає. Вона заходить у твоє життя в піщаних кросівках і каже, що…
"Ой, та ти з глузду з’їхала, дівчино, якщо зібралася за Тимка Гнатюка заміж." Так сказала…
Сонце пекло так, що марево над полтавськими грядками аж тремтіло, але Віку раптом кинуло в…