До того, як не стало мого батька була впевнена, що батьки люблять нас із сестрою однаково. Хоча тато не був моїм біологічним батьком. Ми з татом завжди були ближчими.
Поруч із ним можна було просто мовчати. Молодша сестра (11 років різниця) завжди була ближчою з мамою. Але я завжди любила її.
Моя перша зарплата, моя перша відпустка, мої поїздки з друзями — все це було для неї, з нею, заради неї. Моя перша дитина.
І ось не стало тата і з’ясувалося, що сестра влізла в якусь піраміду фінансову з батьківськими грошима та грішми чоловіка. І батьки залишилися жебраками.
Вона розлучилася зі своїм чоловіком-спортсменом, який отримував по 5-10 тис. дол на місяць і залишилася з 7-річною дочкою на шиї батьків пенсіонерів. Тато намагався її влаштувати на роботу, але їй то не цікаво, то зарплата мала.
Усе чекала, що її кликатимуть на роботу, а вона вибиратиме. Але на пристойну роботу її не звали. Почала відносини з чоловіком, який забороняв їй, наприклад, зустріти тата на вокзалі, коли він повертався від мене додому. Викликати таксі не було проблемою, але сам факт.
Тато не хотів про це говорити, йому було дуже боляче. Ми з чоловіком намагалися батькам допомагати, балувати.
І ось не стало тата.
У мами почалися проблеми зі здоров’ям. Сестра нарешті влаштувалася на роботу і страждала сильно. Було її шкода.
Потім її колишній чоловік намагався відсудити у неї частину квартири (нашої бабусі). Суд тривав майже 2 роки. Влітку на час відпустки забирали племінницю до себе, водили музеями, виставками, спа, новими містами, займалися, купували одяг.
І ось тепер, коли ми не можемо брати племінницю (завершилося студентське життя доньки – всі працюємо). Почалися образи.
Образи озвучує мама. Мовляв, молодша внучка (племінниця) не має велосипеда, а моїй молодшій сестрі було б зручніше їздити на джипі.
Що вони з сестрою хочуть жити в одному новому будинку (бажано в одному під’їзді — зараз живуть за 10 хвилин пішки у двох 3-х кімнатних квартирах). І щоб добре продати квартири, їх спочатку потрібно відремонтувати.
Докази, що мамі можна купувати і не 3-х кімнатну квартиру, не діють. Це ж квартира для молодшої онуки.
У нас при цьому взагалі не було свого житла. Усе заробляли самі. Працювали на кількох роботах. Вивчили дочку.
Цього року продали стару квартиру та купили простору у новому будинку. Машину дочка купила собі сама. Ми додали їй лише третину, як і обіцяли.
Вважаємо, що всього потрібно досягати самим. Щомісяця відправляю мамі гроші. Сестрі після її заяви, що їй ніхто не допомагає купити зимову гуму, що іншим дітям батьки залишають у спадок фабрики, а ось їй не залишили.
Їй більше грошей не надсилаю. Вона образилася і не дзвонить. До смерті тата я вже років 20 жила окремо в іншому місті. Може, тому не бачила проблеми, тато пішов із життя і все змінилося. І як тепер із цим розбиратися?
