Почалася ця історія років 5 тому, коли закінчив університет. Тому що я на інвалідності, з роботою дуже складно.
Я задумався про свою справу. Я шукав роботу в Інтернеті.
Якось познайомився з людиною, яка мені запропонувала дуже цікаву роботу. Він навіть дав літературу для вивчення, яка допоможе у роботі.
Я все перечитав. У цю роботу потрібно було вкласти лише 250$.
Я не зміг відмовитись. Переконав мене, що можу швидко відпрацювати гроші та ще й заробити пристойно за короткий час.
Знаючи, як мама ставиться до інтернету, я вирішив не посвячувати її у свої справи. Я взяв у кредит гроші.
Почав працювати і начебто все добре пішло. Я почав вкладати додаткові кошти. Та не вдало вклав, згорів мій внесок.
А кредит довелося віддавати однаково. Коли мама довідалася, була велика сварка.
Каже, мовляв, чого не порадився. Як тепер віддаватимеш.
І я розчарувався в собі, у бізнесі, але гроші потихеньку віддавав. Минув рік, я погасив кредит.
Жив спокійним життям ще 2 роки, доки не знайшов ще спосіб заробітку, в якому знову ж таки переконали мене, довірився. Повірив у свої сили.
Думаю, цього разу повернеться успіх до мене обличчям. Знову пішов на обман.
Вклав кредитні кошти в одну справу, теж начебто все йшло добре. Ще вклав та ще.
Коротше якось викручувався, поклавши гроші на карту, потім знову знімав. Поки що сума не зросла надто великою.
Мама знову дізналася. Я своєю поведінкою втратив довіру своїх близьких і продовжую віддавати гроші зараз.
І знову ж таки беру. Не можу відмовити собі. Занадто довірливий.
При цьому я вважаю себе віруючим. Ходжу до церкви, молюся. Підсвідомо навіть чую підказки від Бога. Але не дослухаюся до них.
Я вже кілька разів давав клятву собі, мамі, що не займатимуся комерцією. І все одно продовжую. І знову брешу.
Я знаю, що це погано. І мені дуже боляче на душі.
Я всім серцем хочу виправитися і діяти правильно. Жити нормальним життям. І не думати, як вижити завтра.
