Чомусь вважається, що дружби між чоловіком і жінкою не буває, а я ось дружу зі своїм колишнім однокласником Сергієм із шостого класу. Я прийшла до нової школи і мене посадили з ним за одну парту.
Спочатку я засмутилася, а потім ми почали допомагати одне одному і досі це робимо. Мені ніколи не хотілося, щоб наші стосунки переросли у щось більше, ніж просто дружба, та й тоді йому подобалася зовсім інша дівчинка з нашого класу.
По дорозі зі школи ми ділилися одне з одним своїми проблемами, і я так до цього звикла, що й зараз можу порадитись чи розповісти свої невдачі на роботі тільки йому. Друзі та батьки не вірили, що ми просто дружимо, доки Сергій не одружився.
Я на той момент також зустрічалася з хлопцем. У нас різні професії, я лікар, він керівник відділу у великій компанії, але ми довго можемо проговорити на будь-які теми і про роботу також.
Зараз ми дружимо сім’ями, діти теж звикли почуватися і у них, і у нас як удома. Коли є можливість, виїжджаємо на природу, і коли вже всі розійшлися спати по наметах, нікого не дивує, що ми біля багаття можемо проговорити до ранку.
Сергій дуже добра та інтелігентна людина, мені з ним легко і просто спілкуватися, він мені як брат. Ні його дружина, ні мій чоловік ніколи нас не ревнували, тільки жартують, коли ми про щось сперечаємось.
Але, незважаючи на це, я теж не дуже вірю в дружбу між чоловіком та жінкою. Наші стосунки з Сергієм скоріше виняток, ніж правило.
Ми вважаємо себе просто близькими за духом людьми та інші стосунки нам не цікаві. Для цього кожен має сім’ю. І я надивилася на спілкування подруг і на роботі, і в житті.
Тут є і заздрість, і конкуренція, і плітки. Із Сергієм у нас таких проблем не виникає саме за статевою ознакою. Я вважаю, що з другом мені пощастило.
