Довго не наважувалася написати сюди. Моя історія не найжахливіша, але все одно важко. Справа в моїй старшій сестрі. Можливо, я егоїстка, не знаю, судити вам.
Я дуже люблю свою сестру та своїх батьків, не подумайте. Все почалося близько 8 років тому. Моя сестра зустрічалася рік із хлопцем, потім вони одружилися і відразу з’явилася моя племінниця.
Моїй сестрі було близько 20 років, мені 13, я мешкала з моїми батьками. З того моменту моїх батьків як підмінили, особливо маму, вона чи не кожен другий день у сестри вдома, прибиралася у неї, готувала поїсти всій родині, сиділа з дитиною.
Спочатку це було все зрозуміло, тому що сестра була дуже недосвідчена і чоловік її однолітка, їм було важко. Коли через 3 роки з’явився мій племінник, ситуація не змінилася.
Мама весь цей час знову-таки перебувала в них і завжди була з дітьми. Справа дійшла до того, що діти щовихідних були у нас, вдома накопичувалися іграшки та їхні фотографії.
Потім я закінчила школу, на мій випускний ніхто не прийшов, проте всіх цікавило, як у діток вилізли зубки або якусь іграшку їм подарувати.
Я переїхала до чужого міста за 200 км навчатися до університету. За 3 роки, які я тут живу, моя мама приїхала до мене в гості лише 3-4 рази, батько не був тут жодного разу.
Коли я приїжджаю додому, ніхто не питає мене про навчання, мій тато не знає навіть на якому курсі я навчаюсь. Вдома немає жодної моєї фотографії, зате всюди фотографії онуків, про них вони знають все!
Моя мама постійно стверджує, як складно моїй сестрі і що їй треба допомогти. Мама ходить їм готує, а вони на її їжу не звертають уваги і їдять у кафешках/ресторанчиках.
Вдома валяється на підлозі ковбаса чи м’ясо, у дітей тисячі іграшок, а моя мама не може собі вкотре купити одяг. У мами проблеми із серцем, їй робили операцію.
Батько працював все життя на важкій роботі, а їм навіть немає «дякую» за підтримку від сестри та її чоловіка. Мені дуже шкода батьків, але і я люблю сестру та племінників, я не знаю, як вчинити.
Коли я була маленька, мене скрізь відпускали, коли хворіла, ніхто не знепритомнів. Але тут просто зайвий раз голосно не заговори, коли у дітей маленький нежить. Племінниця ходить до школи, а мама досі її купає і трясеться над дітьми, а вони навіть можуть на неї обзиватись і сестра їм за це нічого не робить.
Сестра з чоловіком не вміють користуватись грошима, мама постійно їм давала гроші, затикати борги. Все одно в результаті вони влізли в ще більші борги, моя мама дає їм гроші, батько хоче продати квартиру (де вони живуть з мамою) і віддати їм гроші.
Вони ніби збожеволіли! Я все розумію, що підтримувати треба, але не настільки! Вони живуть їхнім життям, коли у відповідь на них вони тільки огризаються.
Жодної подяки і ніхто не цінує їхню працю. Коли мама каже, що не може посидіти з дітьми або купити якусь ляльку, то сестра кидає просто трубку телефону, а діти можуть почати вередувати. У результаті кожен знову отримує своє.
Я намагалася поговорити із сестрою, але вона тільки кричить у відповідь на мене. Я нікого не хочу образити чи втратити, але мені так важко дивитись на всю цю ситуацію.
Вони часто обманюють мою маму, кажуть одне, а потім це не роблять. А найприкріше, що свекруху моєї сестри вони більше поважають, слова поперек не скажуть, на машині возять, а моя мама як ішак виконує всяку брудну роботу за них.
Говорила з мамою, але вона все одно каже, як важко сестрі і що треба допомагати. За всі 8 років від сім’ї моєї сестри нічого не було моїм батькам у відповідь, вони все сприймають як само собою зрозуміле. Я намагаюся рідше приїжджати туди, мені некомфортно у власній родині, все крутиться навколо моїх племінників, я почуваюся як у божевільні.
