Свою сім’ю він описує так: дружина пиляє, але є дитина, заради якої він на все готовий, а у разі розлучення він не зможе з ним нормально спілкуватися, каже, що любить мене, але знає, яким болючим може бути розлучення для дитини, адже сам це пережив у дитинстві, розумію, що це стандартні відмовки, проте схильна вірити

Мені 22 роки, я живу із батьками. Декілька місяців тому у мене з’явився чоловік, до цього не було серйозних стосунків.

У наших із ним взаємовідносинах все ідеально, за винятком одного — він одружений. Свою сім’ю він описує так: дружина пиляє, але є дитина, заради якої він на все готовий, а у разі розлучення він не зможе з ним нормально спілкуватися.

Каже, що любить мене, але знає, яким болючим може бути розлучення для дитини, адже сам це пережив у дитинстві. Я розумію, що це стандартні відмовки, проте схильна вірити.

Пару тижнів тому поставила крапку в наших відносинах, але, не витримавши й тижня, здалася під його наполегливим бажанням повернути мене. Розумію, що так не може довго продовжуватися, для себе пояснюю це так: мене спілкування з ним робить кращою і жіночнішою.

Я ще не зустрічала такого поважного та шанобливого ставлення до себе, такого бажання дізнатися мене краще. Я почала сміливіше висловлювати свої бажання, раніше мені це було соромно, мене не вчили правильної поведінки з чоловіками.

Тепер про маму. Мама знала про нього все, крім його сімейного стану. У той момент, коли я вирішила поставити крапку в наших відносинах, вона здивувалася чому, адже все було так добре, тому, думаючи, що вже нічого приховувати, варто їй розповісти всю правду.

Зреагувала вона адекватно, підтримала, але коли я відновила з ним спілкування, вона була незадоволена. Каже, що, продовжуючи, я у будь-якому разі програю, навіть у разі розлучення.

Розумію і її, вона каже правильні речі, логічні, але вона тисне на мене. У мене почуття, ніби я особисто її зрадила. Це просто якийсь моральний тиск, я знову роблю не те.

За кілька місяців у мене буде своє житло, але мені здається, що проблему це не вирішить. Для мене мама — найрідніша і найближча людина, вона завжди була опорою, але в той же час у мене відчуття, що вона мене не любить, а намагається контролювати, робити мене під стати собі, не хоче розібратися з моїми думками і почуттями, натомість цього тисне.

Мені б хотілося почути думку з боку, я втомилася прокручувати ці думки сама, я заплуталася. Потрібна порада від мудрих жінок, які щось в цьому житті все розуміють.