Головна

Selena

Геннадій схвально дивився на Віру, і коли сини пішли у свою кімнату, сказав: – Усе-таки добре, що ми на двох справедливо ділимо, дивись, вони ніби як друзі майже. Хочеться, щоб ще ріднішими були. — Будуть, не переживай, – загадково сказала Віра, – ось зʼявиться в них братик чи сестричка, ще більше порідняться, – куди їм діватися
Життєві історії 0
Геннадій сидів за столом, допиваючи другу чашку чаю, і спостерігав, як Віра укладає продукти в сумки. Їх було дві – абсолютно однакового розміру, тільки за кольором різні. Сумки
Прибувши на місце роботи чоловіка Наталя розгубилася. Купа вагончиків, без розпізнавальних знаків, декілька величезних підйомних кранів, котловани, і велика споруда з вивіскою у вигляді каструлі. «Їдальня, напевно», – подумала Наталя і попрямувала туди. — Доброго дня, скажіть, а Степан Макаренко тут буває
Життєві історії 0
— Лідка зі своїм розлучається, він на заробітках з іншою жив. Це вона дізналася, коли до нього на його іменини рвонула, щоб сюрприз зробити, – зупинила Марія одразу
Правди Таня сестрі не сказала. Вони не спілкувалися багато років, і як на неї все це вивалити, вона поняття не мала. Простіше було прикинутися, що вона вирішила зробити перший крок до примирення, хоча ніякої сварки, по суті, і не було. Вони не бачилися майже п’ятнадцять років, і було страшно, що вона не впізнає сестру на вокзалі
Життєві історії 0
Правди Таня сестрі не сказала. Вони не спілкувалися багато років, і як на неї все це вивалити, вона поняття не мала. Простіше було прикинутися, що вона вирішила зробити
До Нового року Марійка готувалася з самого початку грудня. Дівчинка вчилася в другому класі, була товариською, доброю і з багатьма дружила. — Ну, ти вже за роботу засіла? – посміхалася бабуся Люба, гладячи онуку по русявій голові, – чи не рано? Ще цілий місяць до свята та діда Мороза
Життєві історії 0
До Нового року Марійка готувалася з самого початку грудня. Дівчинка вчилася в другому класі, була товариською, доброю і з багатьма дружила. — Ну, ти вже за роботу засіла?
— Ну, а заміж кличе? – запитала мати, знаючи про кавалера доньки. — Учора натякнув, сказав, як би нам оформити стосунки… — Ну, ось, бачиш, – зраділа Валентина, – правильно каже, чого тягнути. Ти ж погодилася? — Ні, мамо, поки що не погодилася. Старший він… старший за тебе й батька. — І що? Головне, що пенсія хороша, працює, та й житло є. — І що мені його пенсія… любові ж немає, відчуваю я, немає любові… — Тьху ти, Сонько, в кого ти така вродилася? Яка тобі любов треба? У тебе дитина на руках, піднімати треба, гаруєш на кондитерці за копійки… кохання воно все шукає
Життєві історії 0
Соня виросла під окрики батька і бурчання матері. Двоє молодших братів ще з малих років були під її наглядом, у тому сенсі, що уроки перевірити, нагодувати, на вулицю
Олька дивиться в очі матері і раптом несподівано запитує: – Мамо, а хто мій татко? Бабусі в магазині говорили, що Семен Коротченко батько мій… тільки я не хочу, не подобається він мені… злий якийсь… Анна обійняла доньку, притиснула до себе. – Не слухай нікого, і сама поміркуй: від Семена я пішла… а ти зʼявилася через рік… невже я тебе дванадцять місяців виношувала
Життєві історії 0
З чого вона раптом стала Морозихою, навряд чи точно скажуть. І прізвище у неї зовсім не Мороз, а Василькова. Ганна Василькова. І червоного носа немає, як у деяких…
Обдарувавши всіх родичів подарунками, тітка задоволена починала шарудіти пакетами, акуратно складаючи їх, дорослі, відчуваючи незручність, відводили очі, Ліза бридко хихотіла, Юлька збиралася вже розвернутися, щоб піти, як тітка, наче схаменувшись, згадувала про ще одну людину цієї сім’ї. — Ах, дівчинко, – вона робила вигляд, що не пам’ятає, як звуть Юлю, – Лізо, ну що ж ти мені не нагадала про дівчину, як тебе… Юля… Тітка лізла в кишеню, діставала прихований там батончик, звичайний батончик, і давала Юльці
Життєві історії 0
Мати метушилася на кухні, вона смажила, парила, пекла і при цьому щось терла, протирала пил, метушилася. Юля тихенько увійшла, поставила портфель, сіла на стілець. — О, Юлька привіт,
Усе, що було у квартирі, без винятку, було зроблено руками Михайла. Він рік за роком сам робив ремонт. Зняв згнившу підлогу, штукатурку зі стін, поміняв сантехніку, двері. Усе ніс у дім, постійно брав підробіток, щоб у сім’ї було найкраще, а тепер йому пропонували зібрати валізи і йти світ за очі. — Так, Михайлику, я ж не жену вас, боюся. Ти ж бачив, що з нашою квартирою було раніше, це він, Єгорка, зробив. Його коли ламало, він трощив і рвав усе, у що впивалися нігті
Життєві історії 0
Оля відчинила двері квартири своїм ключем і весело повідомила з коридору: — Я вдома. — Олю, привіт, – чоловік вийшов до неї назустріч і забрав пакет із продуктами.
— Так, так, – і чоловік закинув майже двометрову ялинку на плече. – Вирішив заради доньки поставити, на Новий рік обіцяла в гості заїхати. Щоправда, їй уже сімнадцять, але для мене все одно маленька, нехай порадіє. А так одному навіщо мені ялинка… Лера з усмішкою подивилася на чоловіка: він так тепло говорив про доньку і так смішно ніс на плечі новорічну ялинку, що в неї піднявся настрій
Життєві історії 0
Валерія пленталася із зупинки додому, обережно наступаючи на слизький тротуар і подумки лаючи місцеву владу, що немає підсипки. А ще їй хотілося, щоб пішов сніг – від нього
— Привіт, Люба. І я радий тебе бачити. Це, швидше, до тебе запитання. Ти ж більше не дачниця. — Так, – очі Люби забігали по прилавку. – Та ось, шпагат шукала, а тут має бути. — На тому прилавку бачив, – вказав чоловік на стіл навпроти. — Дякую, а ти що прийшов купувати? — Огірки хочу посадити, пам’ятаєш, такі з пухирцями, ти в банки закривала, а я під чарку дуже любив ними хрустіти. Дістану з банки, він маленький такий, кинув його в рот і хрум-хрум-хрум
Життєві історії 0
— Женечко, та не можу я більше! Сил моїх немає, я ж там втомлююся. Навіщо мені все це, якщо ви відмовляєтеся? – син побачив, як у матері затремтіли

You cannot copy content of this page