Головна

Selena

— Мама мене одна ростила, мама для нас багато хорошого зробила, я мамі обіцяв назвати дитину на її честь ще коли мені років 16 було, тим паче, що ім’я підходить і для дівчинки, і для хлопчика. Що хорошого для сім’ї зробила свекруха? На думку чоловіка Алли, саме мама наполягла на тому самому заповіті бабусі, але ж могла все успадкувати сама
Життєві історії 0
— Приїхала вночі, від станції на таксі дісталася, ми з чоловіком нічого не знали навіть. Речі з собою тільки її, з животом на собі багато не відвезеш, –
— Ну, звісно, поки одні чоловіки займаються справжніми чоловічими справами, твій чоловік здійснює подвиги, обробляючи на кухні оселедець. Просто приклад доблесті, а не чоловік! – фиркнула Ніна Юріївна. — Мамо, я в будь-якому разі вийду за Володю! – сердито сказала Карина. – Твій дозвіл тут не потрібен. Просто хотіла вас познайомити. — Не могла нареченого краще знайти?! – обурилася Ніна Юріївна
Життєві історії 0
— Не забудь, у мене в суботу ювілей! – у сотий раз нагадала Ніна Юріївна своїй доньці Карині. – Приїжджайте раніше, до основних гостей. — Мамо, та пам’ятаю
Старші онуки підтягли до їхньої машини дві важкі сумки з сільськими гостинцями, там було багато банок з смаколиками. І Валентині навіть соромно стало, що вона себе вищою вважала і погано думала про рідню Володі. Коли вони їхали назад, на душі у Валі було так світло, що вона навіть стала наспівувати пісню, яку дядько Іван так душевно співав. Володя подивився на дружину, — Валю, яка ж ти в мене… Найкраща на світі! От не особливо хотілося їхати, а поїхали і вийшло так чудово, аж на серці легко. А подарунки яка різниця купили, чи не купили, головне подарували те, що самим подобається. Не це головне, головне, що рідню не можна забувати і зраджувати своє минуле
Життєві історії 0
— Вони вважають нас багатими і напевно чекатимуть від нас дорогих подарунків. Пам’ятаєш, як твоя тітка Наталя нашим будинком захоплювалася? Ну, звісно, наш дім трохи кращий за їхню
Максим вийшов на вулицю, втягнувши морозне повітря і, схопивши з землі жменьку снігу, довго натирав ним обличчя, борючись із найстрашнішими думками. Як таке може бути? Світлану він упізнав би серед тисячі таких портретів, і ім’я сходиться. Але чому Юрій сказав, що її немає в живих? Питань було багато, а відповідей на них не було. Недовго думаючи, Максим Петрович зателефонував начальнику свого відділу безпеки і попросив негайно знайти всю інформацію про Юру і Світлану. Усе, до дрібниць
Життєві історії 0
Максим Покотило був одним із найуспішніших людей свого краю. Щоправда, не завжди. Багато в житті пережити довелося, перш ніж знайшов Максим Петрович справу всього свого життя, і поступово
— Мати, зустрічай дітей, – крикнув майбутній свекор. Із простору будинку випливла повненька жінка у фартусі поверх ошатної кофти. Вона посміхалася, і теж підійшла та міцно обійняла Аліну: — Ну, здрастуй, донечко. Здрастуй, Алінко! Заходьте, що стояти? Стіл уже накрито. Мабуть, традиція в них така – усі обіймаються. Але обійматися зі слабо знайомими людьми не хотілося. Ну, та гаразд. Стіл, що чекав на них, одразу допоміг забути всі невдоволення. Але затиск залишився
Життєві історії 0
Вони сиділи, закутавшись у ковдру з ногами на старенькому диванчику, і пили чай із печивом. У квартирі було прохолодно і на плечах обох накинуті светри. Сьогодні був вихідний.
— Ольго, ти дівчина цілком справна, з приданим, і характер у тебе золотий, а що одна, пора вже й нареченого завести? Ольга трохи зніяковіла: — Та ще встигну! Які мої роки! Та й де взяти женихів цих? На фабриці одні жінки. На роботу, та з роботи, нікого й не бачу… — Доведеться тобі підсобити. А що: я пенсіонерка, часу – вагон. Продавчинь на базарі розпитаю, може, у когось і знайдеться на прикметі добрий молодець
Життєві історії 0
Ольга була родом з маленького села, там і школу закінчила. Після трагічної втрати батьків, дівчина перебралася до райцентру і стала працювати на місцевій текстильній фабриці. Отримала місце в
Половину свого цікавого стану Іринка просто літала, та й уся родина, абсолютно очманіла від очікування і радості, почала скуповувати дитяче придане. Літні бабусі потайки від молодих, які категорично заборонили їм «заготівлі», однаково дзвонили одна одній і раз у раз влаштовували спільні походи в «Дитячий світ». У надрах їхніх шаф осідало прикуплене барахло, і тому їм було радісно, через що вони багатозначно перезиралися, буваючи в гостях одна в одної
Життєві історії 0
Іринка літала як на крилах, вона й раніше літала, але нині особливо натхненно. На вчорашньому УЗД лікар розгледів дівчинку. У них у містечку, у стародавній лікарні, давно нічого
— Коли я жила там… – очі дівчинки раптом стали сумними, – у нашого сторожа був песик – Фантик. І я завжди пригощала його шматочками котлети, які ховала в кишені під час обіду. Я так мріяла, що в мене колись теж буде такий Фантик, коли я буду велика… — Ну, що ж, іде! – сказав Ігор, – ось ти вже й велика. Тобі шість, як ніяк. А це вже – ого-го як немало! Вони переглянулися з Наталею і посміхнулися. Рита повеселішала. — А давайте, ми собаку таку невеличку тобі з притулку візьмемо, – запропонувала Наталя
Життєві історії 0
Ігор і Наталя познайомилися, коли їм було вже по тридцять. За плечима Ігоря був короткий невдалий шлюб, не зійшлися з дружиною характерами, як кажуть. Але Ігорю здавалося, що
— Оце так канікули! – розсміялася вона, – схоже, ти вирішила валятися в ліжку сьогодні до обіду. А в мене сніданок уже охолов. Ходімо. Твоя улюблена рисова каша, є і омлет, і какао… Таня кисло посміхнулася і кивнула. Вона не хотіла, щоб мама помітила її поганий настрій. Дівчинка встала і почала одягатися. Але маму нелегко було провести
Життєві історії 0
Микита взяв шефство над Танею майже одразу ж, як вона переїхала в його двір. Будинки їхні стояли поруч. На майданчику для дітей, де були гойдалки, каруселі та альтанка
— Що мила, зовсім тяжко? — Тяжко, – просопіла носом Олена. — А що так? — Діток хочу, а Бог не дає. — Погано, – зітхнула старенька. – А просила? — Мільйони разів! — Добрих справ Бог від тебе, значить, чекає. Ось, як дочекається, так і дасть. Не горюй. Бог знає, що робить. І своєю тремтячою рукою старенька перехрестила Олену
Життєві історії 0
Олена знала, що на батьківщині чоловіка її не люблять, і їхала туди з важким серцем. А як би ставилася вона до такої невістки на їхньому місці? «Ну, точно

You cannot copy content of this page