Selena

— Що? Знову Нюрка своїх ганяє? — Та які вони «свої»? Ясна річ – чужі, на дітей пішла дівка. Он, чуєш, голосить на все село. З хати, що

— Шкода мені тебе, Петрику… Люба, дивилася на чоловіка повними сліз очима. Петрик закивав, себе йому було теж шкода. — Не стане мене скоро, не переживу операцію –

Сонце припікало, і Вітьку, який лежав на траві, розморило, сон такий солодкий, лагідно обіймав і заколисував, запрошуючи у своє царство. — Ах, паразит такий, знову спить, а хто

— Банки сфотографуй! – вимагала Алла Петрівна, – Галю, ті самі банки, які я вам дала! Скільки вже відкрили? Ти вибач, Галино, але їси ти дуже багато! Я

— Я не планую грандіозне свято на честь ювілею, тому запрошую мінімальну кількість гостей, – розповідала Ніна синові та невістці за вечерею. — Це скільки? – вирішив уточнити

— Треба кабінет твій звільнити, мамину кімнату там зробимо, я вирішив її забрати – заявив Ігор, не відводячи очей від телефону. Марина завмерла з чашкою кави на півдорозі

— Не зрозуміла? А хто це вирішив, що ви там жити будете? Ви в кого дозвіл питали? – здивовано дивилася на невістку свекруха. — Ми переїжджаємо на вашу

— Ну що, отримала своє? – прошипіла Рита, нагнавши Марію в коридорі. – Довела маму до нападу своєю жадібністю? Марія зупинилася, стискаючи в руках сумку з ліками. У

Сашко був у гарному настрої. Батьки купили йому невелику квартиру в двоповерховому будинку недалеко від його роботи. — Досить із нами телевізор дивитися, – серйозно сказала мати, –

Ранок задався не відразу… Тобто він задався одразу, але не у господаря квартири, який мирно спочивав у ліжку після бурхливих пізньовечірніх посиденьок на іменинах друга. Якраз у той