Все, влітку мої муки закінчаться і стане трохи легше, – ділилася Наталя радістю ще ранньою весною. Макс закінчить інститут і піде працювати. А то я кожну копійку на себе витратити боюся, раптом попросить грошей вислати, а в мене немає
Не знаєш, де можна на підробіток влаштуватися, так, щоб і недалеко, і вечорами? – запитала мене сусідка, – Не чула нічого? Я б і прибиральницею пішла вечорами. Я
Мама моя намагалася говорити зі свахою. — Ліда, сина твого не повернеш, а донька моя жива, вона ж вдовувала 7 років, думаєш легко це? Ти вдовою залишилася, тобі було 40, а їй 25. Ну зрозумій ти, живим – про живе, ніхто не зраджує і не забуває Дмитра, але й Марії в труну не лягти
Моя молодша сестра Марія, вийшла заміж зовсім молоденькою, їй ледь виповнилося 18 років. Зі своїм чоловіком вони разом навчалися в школі, всі 11 років дружили, тож нареченим і
Я поїхала тільки з сином, а свекруха затамувала злість. Вона дзвонила рано вранці, перевіряючи, чи вдома я ночувала. Могла зателефонувати ввечері, якщо я не відповідала, то мама чоловіка починала надзвонювати моїм батькам, вимагаючи мене до телефону. А потім телефонувала своєму синові з дикою розповіддю про мої “гульки”
Мій чоловік зараз мотається по заробітках, на квартиру нам заробляє. Зібралися кілька хлопців, бригаду створили, вони будівельники, та й оздоблювальні роботи виконують. Мені, звісно, страшнувато було самій залишатися,
Чоловік возить маму та її подруг торгувати, а я в положенні їду на роботу в повній маршрутці. Увечері або у вихідний прошу поїхати до моїх: — Ти з глузду з’їхала? – це вже свекруха, – сама нічого не робиш і сина від турбот відриваєш? Свині самі в себе не вичистять, город сам себе не перекопає
Я живу в маленькому містечку, тихому і сонному, де всі одне одного знають. З Кирилом ми познайомилися 5 років тому, а ще через рік ми зібралися одружитися. Він
Приїжджаю після обіду, – розповідає жінка, – довго достукатися не могла, а потім син двері відчинив. “Амбре” від нього… І невістка така сама. І на столі – сліди вчорашнього, а вони дрімають. — Ми розслабилися після робочого тижня, – пояснив син, – не переживай, ми не кожного дня пʼємо, треба було зняти стрес. До завтрашнього вечора будемо, як нові
Я не знаю, що мені з ними робити, – у розпачі скаржиться сусідці Галина Іванівна, – і в опіку не підеш: дім – повна чаша, у холодильнику все
Я не хочу щоб мій син відпочивав біля річки, – вступає в розмову Максим, – я біля річки в селі в бабусі навідпочивався свого часу, поки ви з батьком відкладали на купівлю двокімнатної квартири замість однокімнатної. Річка 3 метри завширшки, по коліно глибиною. Зате без відсотків, зате не в борг. А я мріяв побачити море, цікаві міста. Я навіть із класом не поїхав свого часу на екскурсію до Криму, у нас грошей не було. Своїй дитині я такого не хочу
— І як же ви відпочили? – Ольга Юріївна мала на увазі нашу міні відпустку, – Як їздили в Лебедівку? До яких друзів? З глузду з’їхали? — Мама,
Моя матуся той ще “рятувальник”, скільки я себе пам’ятаю, а це, починаючи років з 5-ти вже приблизно 30 років, мама завжди когось рятує. То невідому нікому бабусю троюрідної сестри, то безхатченка дядька Васю, що спивається, то кішок, то голубів у сквері
Моя матуся той ще “рятувальник”, скільки я себе пам’ятаю, а це, починаючи років з 5-ти вже приблизно 30 років, мама завжди когось рятує. То невідому нікому бабусю троюрідної
Все б добре, але від нас відвернулася вся рідня. Відразу, коли ми тільки починали, мене долали проханнями зробити тортик з тієї чи іншої нагоди. Зрозуміло за безкоштовно. Я вже мовчу про свої трудові та часові витрати, але навіть продукти для нас на той час були дуже дорогі, а рідня не розуміла цього. Іноді на такі безоплатні подарунки родичів просто не було грошей. Доводилося просити заплатити хоча б за продукти, за собівартістю
Лариса з чоловіком Стасом вважалися серед своєї рідні заможними та пихатими. Річ у тім, що практично відразу після весілля вони зайнялися своїм бізнесом. — Не щось надприродне, просто
За годину до приходу гостей дружина зібрала нас з сином Артемом у вітальні на брифінг. — Будь ласка, ви обоє. Поки ми сидітимемо за столом, зберіться, потерпіть. Не їжте, як ви зазвичай їсте. Я вас потім нагодую, коли вони підуть
Був суботній день. Ми чекали на обід Петра Петровича і Катерину Іванівну, а також їхнього сина Василя, одинадцяти років. Це далекі родичі дружини, дуже інтелігентні люди, як вона
Мені здається, головна проблема самотності не в тому, що поруч немає когось. А в тому, що простір навколо себе, що фізичний, що емоційний, треба вміти наповнювати. Наповнювати не смутком, щербатими чашками, вимушеним домосідством, несмачною їжею наскоком, нецікавими передачами, непотрібними розмовами, а наповнювати тим, що тобі смачно, приємно, смішно, радісно й цікаво. А якщо цього немає під рукою, значить, це треба шукати
Нещодавно одна приятелька надіслала мені фотографію своєї вечері. На красивій скатертині стояла розкішна тарілка з вишукано приготованим м’ясом. Поруч лежали столові прибори, у вазі стояли свіжі квіти, а

You cannot copy content of this page