— Та з вас, хто погодиться за мною доглядати, отримає все, що залишиться після мене. Квартиру, нашу дачу і невеликі заощадження, які я робила на чорний день. Дочки продовжували мовчати, не зводячи очей одна з одної. — Усі ми знаємо, що це надовго не затягнеться, але кілька місяців комусь доведеться присвятити мені, залишивши осторонь особисті інтереси. Тому я вважаю правильним заповідати все майно тільки одній із вас
— І чому саме я маю за мамою доглядати? Це, між іншим, і твоя мати теж! – заявила сестра. — Ти живеш за два кроки, а мені півдня
— А молодці, що піч не зламали, – похвалив він Олену Петрівну, – а то б був не сільський будинок, а практично міська квартира. Без родзинки. Олена Петрівна сказала: — У цій печі зберігається наш сімейний дух. І їжа там найздоровіша і найсмачніша. Нічого немає кращого
Олена Петрівна вирішила нарешті кинути роботу і піти на заслужений відпочинок. — Правильно, мамо, – говорила їй донька Світлана, – ти все говорила, що ось тільки б допрацювати
Дід сміявся, коли онука виходила зі своєї кімнати на суд бабусі, показуючи свої тіні, туш на очах, і з червоною помадою на губах. — Ой, ти мій Боже… – закашлювався він, – і куди з таким вампіром можна йти? Іди, стирай усе це, а то не засну… Бабуся показувала дідові кулак і лаяла його за повну відсутність такту й пристойності
Лізу ростили і виховували бабуся з дідом після розлучення батьків. Дівчинка рідко бачила матір, а батька ще рідше, оскільки батьки зайнялися своїми новими сім’ями. Навчалася Ліза добре, намагалася
Грошей мами Ліди не вистачить і на половину, знову доведеться брати кредит. Скоро малюк зʼявиться у Свети, а це чималі витрати, треба шукати другу роботу, і тоді… аби здоров’я вистачило… А Галя полежала на лівому боці – придавило серце, на правому – затекла рука, на спині дихати неможливо, живіт тисне на легені. Переїла, мабуть, на ніч трохи, вже дуже картопля смажена з оселедцем були смачні
Галя впізнала її одразу, та сама горда посадка голови, ті самі руді локони й веснянки, немов час і вік не торкнулися цієї жінки. Вона увійшла в салон автобуса,
Щодня, рано вранці, в духовці рум’янилися булочки і пиріжки, які разом з її чоловіком отримували до сніданку і батьки, добре, що жили вони в тому ж під’їзді. — Не невістка, а золото! Свекор намазував на гарячу булочку масло і прицмокував від задоволення, він був у захваті від нової дружини сина. Колишня була особою неврівноваженою, примхливою і ледачою
— Ілюші так пощастило з дружиною, а нам із невісткою! З подругами, Неля Петрівна була щирою, вона насправді думала так. Настя, друга дружина її сина, була просто чудовою
— Ми зараз вирішуватимемо її долю, і вона має знати, які умови чекають у нашому домі. — А які… – заїкнулася дівчинка, розуміючи, що події йдуть зовсім не за тим сценарієм, який вона придумала. — По-перше, ти маєш розуміти, що, приймаючи тебе у свою сім’ю, ми дуже сильно ризикуємо. У тебе два зведених брата, яким ти можеш показати поганий приклад неслухняності, брутальності та ліні. Ми не можемо цього допустити, і припинимо на корені будь-які спроби вплинути на них негативно
— Я дитину забираю! І це не обговорюється! Ти не впоралася з вихованням! Кирило говорив голосно і різко, немов рубав на шматки, душу колишньої дружини. Від кожної його
Рідня розсмокталася по щілинах, прибравши те, що прилипло до рук. Родині залишилася квартира, де вони жили, і фундамент у голому полі. Ось на цей самий фундамент і будувала Ірина стіни на згадку про коханого чоловіка. Все зароблене нею йшло на «пам’ятник батькові», як називали його діти. Пам’ятник коханому, – так називала його вдова
— Сашко, синку, вставай, час уже шоста! — Мамо, дай поспати хоч у вихідний, ну, що ти знову за своє?! — Синочку, я ж вікна замовила, сьогодні привезуть.
— Пиши! В один стовпчик свої права, в інший обов’язки. Тепер кожна обслуговує себе сама, готуєш і прибираєш нарівні зі мною. І не забудь, що відтепер гроші за навчання ти платиш рівно половину. І за квартиру, і за харчування ти вносиш гроші в сімейний бюджет. Ліля жахнулася: — А де я стільки візьму? — Ти ж не питала, де я беру, коли грубила і фиркала на мене. Я за ці дні обміркувала всі твої слова і вирішила, що дочка моя права. Мені потрібно зайнятися собою, а для цього потрібні час і гроші
— Ну мам, ти чого ти така недолуга, як вівця, скільки можна тобі пояснювати, ось сюди натисни! — Я тобі зараз як дам вівцю по лобі, грубити вона
Даша акуратно змила залишки молока в раковині, і намагаючись не грюкати дверцятами, поставила пляшку в холодильник. — Молока мало залишилося, вранці кашу нема на чому варити дитині, – сказала вона бабусі, яка визирнула з кімнати, накидаючи на плечі пальтечко і вислизнула за двері. Старенька здивовано підняла брови, побачивши, як під пальто блиснула ошатна, синя сукня
— Бабусю, наглянь будь ласка за Левком, а я по продукти сходжу. Намагаючись не розбудити дитину, яка щойно заснула, Дарина поклала її в ліжечко і пройшла на кухню.
Утримання самця обходилося жінці надто дорого, зарплати його вистачало лише на обіди та вечері з великим шматком м’яса і ковбасу на сніданок. Донька теж виявилася не найрозумнішою дівчиною, принца на своєму життєвому шляху вона не зуміла зустріти. Той уявний коронований, на якого покладалися великі надії, лише наробив трьох дітей, а годувати й одягати їх довірив тещі. Коли на порозі з’явилася розлучена донька, з немовлям на руках, і з двома пристебнутими до спідниці малятами, Таня зрозуміла, спокійної старості в неї не буде
— Жінкооо, – ось так, у ніс, розтягуючи останню букву, зупинила Таню секретарка, довготелеса дівчина з накачаними губами. — Мені тільки на підпис, – принижено дивлячись знизу-вгору, адже

You cannot copy content of this page