Робота йшла. Яму викопав швидко і почав скидати в неї мотлох. Точніше не скидати, а гарненько утрамбовувати – щоб більше влізло. Дмитро вже майже закопав яму, коли почув чийсь голос. Він підняв голову, озирнувся. У дворі нікого, на вулиці й на ділянці сусіда теж порожньо. Голос вщух. Він знову взявся за справу. Через кілька секунд знову здригнувся від невиразного бурмотіння
Будинок купили на початку літа. Покупка виявилася несподіваною навіть для самих покупців. Якби тиждень тому Дмитрові та Наталії сказали, що вони стануть господарями нехай невеликого і старого, занедбаного
Усе було нормально до мого цікавого положення, – продовжує Ольга. – А потім я просто звернула увагу, щось якось підозріло швидко закінчуються яблука або овочі, то немає банки кави, але ж купували дві, то ковбаса, яку з чоловіком купували, з холодильника зникла. Я вже почала думати, що в мене щось із головою. Чоловіка питала: “Я ковбасу в суботу брала чи я тільки подумала про це?” Зрозуміло, що чоловік не пам’ятав. Його справа була пакети тягнути, я вибирала і у візок усе накладала
Так і заявила, що ми в неї живемо на всьому готовому, ні в чому не потребуємо, а Світлані важко, вона має право доньці допомогти, – каже Ольга подрузі.
Зараз до суду подаю на встановлення батьківства, потім документи зберу. Нас скоро буде троє. Взагалі, це мали бути мої слова, так би я оголосила чоловікові про своє цікаве положення. Уявляєте, яким було моє здивування
Заміж я виходила досить пізно: у 32 роки. Моєму обранцеві було 35. У минулому в нас немає ні шлюбів, ні розлучень, ні дітей. Точніше я так думала. Розписалися,
Відкриваю пакет: пачка печива, пачка вафель, ковбаcа і… резинові капці отруйного рожевого кольору. Перша думка: “Навіщо?” Я ж не скаржилася на відсутність грошей, ми цілком можемо купити і печиво, і ковбасу, але ми спеціально не купуємо, і я ж пояснила про розвантажувальні дні, та й сестра в курсі того, що брату дієта була приписана
Я давно і міцно заміжня, цілих 26 років. Зараз і мені, і чоловікові по 46, дитина виросла, побут налагоджений. Вважаю, мені пощастило. І з чоловіком, і з його
На весілля ми прийшли сім’ями, так там був прямо концерт: мама Люди (стало зрозуміло, в кого вона така), сама з тацею по гостях пішла, подарунки збирати. У кожен конверт зазирнула, всіх, хто менше чим 3 тисячі поклав, присоромила при всіх гостях
Ми в гуртожитку студентському жили 5 років утрьох, я, Люда і Женя. З Женею ми були завжди подругами, а Люда… Вона зовсім інша була. Жадібна. Переказ від батьків
На моєму весіллі, – продовжує Христина, – Олексій просто на очах дружини та інших родичів вщипнув за м’яке місце мою двоюрідну сестру, яка в нас свідком була. Навіть коментар відпустив з приводу того, яка в тієї апетитна філейна частина. — І що? Дружина стояла і дивилася? — І дружина, і мама. Стояли й дивилися, хохотіли, мовляв, Олексій у своєму стилі
Та в Америці чи в Європі за таке до суду притягують, – каже подрузі 28-ми річна Христина, – а у нас у сім’ї чоловіка вважається, що Олексійко так
Він усе життя жив, як пан, – каже та сама Ніна, дочка Леоніда Сергійовича, – маму раніше її терміну загнав в могилу, а самому що? У нього немає жодної сивої волосини, жодного зуба з пломбою, та він усе життя себе тільки й беріг. Про свій комфорт дбав. Нас ростив-годував? Ага. Мені дівчинці й то ременя діставалося, а про Єгора й говорити нічого. Не можу я його пробачити і забути те, як він маму ганяв, теж не можу. Адже він лозиною бив ї за всяку дрібницю! Вилки на світлі дивився і протирав між зубцями, все мікробів боявся. Міг шваркнути об підлогу тарілку з супом, якщо в ньому на його смак перцю було недостатньо. І що? Мами немає, а тепер я його примхи виконувати повинна? Ну вже ні. Якщо зляже – інша розмова. І то, скинемося з братом, доглядальницю наймемо, щоб рідше бувати в тата
Як Леонід твій, тримається? – запитує приятелька Антоніну Сергіївну, – та вже, такий удар, такий удар. Марія ж молодша за нього, та не хворіла нічим. І до пенсії
Тепер Руслан – повноправний власник двокімнатної квартири, й іпотеку сім’ї брати начебто й немає потреби. Тільки тітка, яка образилася і розлютилася на рішення спадкодавця, кинула таку фразу, звертаючись до Насті: — Не буде тобі тут щастя, згадай моє слово! Бач, втерлася в довіру, з животом ходила, підлогу намивала, від немовляти бігала до чужого діда
Усі в один голос твердять, мовляв, потерпи, у вас же дитина, як же вона без батька, – каже Настя, – а я просто не можу вже так. Живемо,
Хвилин через 45-50, коли ми снідали, у квартиру буквально увірвався шквал під назвою «Марина Антонівна». Вона ридала і кричала, що ми її кинули посеред купи проблем, що більше їй нема на кого сподіватися і розраховувати. Що вона так і знала, що син її проміняє на дружину
Ну навіщо тобі це треба? – говорила мама, коли я оголосила їй, що йду жити на квартиру зі своїм молодим чоловіком Ігорем, – тобі 25 років, пора б
Аня з’їхала від матері до власної свекрухи після появи первістка, коли повернувшись з лікарні, виявила, що куплене нею і чоловіком ліжечко зникло в невідомому напрямку, а на його місці стоїть стародавня руїна з гаража. — Марині Сергіївні потрібніше, – сказала тітка Саша, – у неї у доньки дитина без чоловіка. Треба допомагати людям. Твоя дитина росте в повній сім’ї
Чудова людина, приголомшливої душі жінка, грамотний фахівець, який виховав не одне покоління молодих співробітників, чуйна подруга, – такі теплі відгуки і тости звучали на ювілеї старшої сестри моєї

You cannot copy content of this page