Головна

Selena

— От ще! Ванну чистити?! Ти що, збожеволів?! А манікюр? Я його зіпсую! Він, до речі, грошей коштує. І підлогу мити я не збираюся. Вона чиста. Навіщо її мити? Дитина цілий день у садку. Ти на роботі. А я в капцях ходжу. Готувати? Навіщо? Є напівфабрикати. Пельмені, котлети. Це і чоловік впорається. Поклав на сковорідку, ось і вечеря
Життєві історії 0
— Ні, я не хочу! Це ж її речі! — рішуче відмовилася Зоя. — Дурниці! І що з того, що її? Вони ж у гарному стані, бери! —
— Діти мої, не ображайтеся, але я твердо вирішила: влаштуйте мене в будинок для літніх людей. Іванку, у тебе є довіреність, я тобі її ще в лікарні написала, ти можеш вирішувати за мене всі ці питання. Будь ласка, я дуже хочу, там хоч поспілкуватися буде з ким. А якщо дорого туди влаштуватися, то продай мою ділянку
Життєві історії 0
Стоячи на балконі, Наталя спостерігала за свекрухою, Марією Матвіївною, яка самотньо сиділа в сутінках на лавці біля під’їзду. Вона вагалася: чи варто покликати її? Адже Наталя знала: якщо
“Сама собі заздрю”, — зізнавалася сестра, — “інші дівчата про свекрух таке розповідають, а моя — як справжня подруга. І поради слушні дасть, і зайвих настанов немає, і з Данилом посидіти — їй лише в радість”
Життєві історії 0
Моя молодша сестра Марія вступила в шлюб у дуже юному віці, ледь досягнувши повноліття. Зі своїм обранцем вони були знайомі ще зі шкільних років, їхні стосунки тривали одинадцять
Один жених тільки про себе й думає. Другий нібито й про мене, але так, щоб свої проблеми моїм коштом розв’язати. А третій, уявіть собі, на побачення приходить у несвіжих шкарпетках, а четвертий ще й вираховує, чи не дорожчий мій салат з тістечком, аніж його пюре з котлетою. Ой, та що вже й казати
Життєві історії 0
Ох, дівчата, скільки ж таких історій доводилося чути… Просто серце крається, як інколи життя випробовує нас на міцність, підкидаючи такі непрості задачі. Ось і наша Віра – красуня,
Віра, моя донька, безнадійна, якщо кинула мене в чужому місті без паспорта. Ти не знаєш, через що мені довелося пройти. П’ять років тому я перенесла тяжку хворобу. Між іншим, вона довела. Пролежала рік, потім довго відновлювалася. У цей же час зліг мій чоловік Петро. Він досі був би живий, якби ми здогадалися з’їхати від Вірки
Життєві історії 0
З тривогою Віра озирнулася на матір. Вероніка Михайлівна сиділа на вокзальній лавці, спокійна, наче скульптура, й безтурботно роздивлялася перехожих. — Я куплю тобі пиріжок із чаєм, — збрехала
— Ну, тещо, ну ти даєш, навіщо погоджувалася? — запитав маму чоловік Лариси. — Ти ледве ходиш, ми їздимо щовихідних і частіше, щоб допомагати на городі, ти раз у раз хворієш цього року, а хлопчиська взяла? — А куди його? — знизала плечима літня жінка. — Марині не до онука, сама хвостом крутить ще на повну
Життєві історії 0
— Ти ж розумієш, що літню людину вже не переробиш. Мама буде повзком, але поратися на своєму городі. Та й тільки цього року вона в нас не на
Дивись, які в мене цукерки! Вчора Олег з онукою приїжджали, ось привезли. Дорогі та смачнющі, давай, пригощайся. — Ага, я бачила вчора машину Олега біля твоїх воріт. Молодець він у тебе, не забуває матір, — Валентина присіла до столу і зробила ковток із чашки. — Ох, які смачні цукерки, Тасю, і справді
Життєві історії 0
Після смачного обіду Таїсія сиділа біля вікна на кухні, смакуючи чай із цукерками. Раптом погляд її впав на двір, де з’явилася сусідка Валентина, і привітно помахала рукою. Таїсія
— Мамо! У неї в квартирі бруд! І братові вона майже не готує, живуть на доставках. Хоча є і добра новина: вона каструлі нові купила. Дорогі! Я бачила такі в магазині. Треба попросити, щоб вона їх тобі віддала. Навіщо вони їй, якщо не готує
Життєві історії 0
Жовч і заздрість, здавалося, виходили з кожним словом Марини, коли вона, наче господиня в чужому домі, безапеляційно розпоряджалася майном брата Іллі та його дружини. — І каструлі! Каструлі
Хто відмовиться від частки в трикімнатній квартирі, та ще й у Києві, — відповідає молода жінка. — Він на ці гроші у своєму рідному місті придбає собі дуже навіть пристойне житло, та ще й залишиться
Життєві історії 0
— Я не знаю, чому маму зовсім не хвилювало все життя житлове питання, — розповідає Тамара. — Пливла за течією, мабуть. Хоча все чудово знала. — І що
— Так казала я тобі, не виходь за нього, — бурчала бабуся Олена Петрівна, — одразу видно було, що телепень і бабій ще той. До того ж випити ніколи не відмовить. А якщо замолоду прикладається до пляшки, то й далі нічого доброго від нього не чекай. А ти: «Любов, любов!», як з глузду з’їхала, їй-Богу
Життєві історії 0
Алла переживала нелегкі часи. Після розлучення з чоловіком вона знову повернулася до рідного селища, де на неї чекала безмежна любов улюбленої бабусі, яка обожнювала і саму Аллу, і

You cannot copy content of this page