Я була на третьому місяці, коли вона в дикому припадку накинулася на мене з кулаками. Маленька Іринка була в школі, чоловік працював. Я прийшла до тями і зрозуміла, що дитини в мене не буде. З лікарні я поїхала до себе. Іван? Він приїжджав, благав не писати заяву на сестру. На мою пропозицію забрати до себе Іринку-молодшу і жити на моїй території, чоловік відповів відмовою
Моя сім’я розпалася, через два роки після весілля. Мій колишній тепер уже чоловік – прекрасна людина і ми дуже любили один одного. І виною всьому не моя свекруха.
Марина з декрету вийшла. Уже 2 роки працює, але йти від мами колишнього чоловіка не збирається. Гліб розписався з другою дружиною. Йому є, де жити, у дружини двокімнатна. Біда в тому, що Гліб із дружиною навідріз відмовляються приходити до Лариси Юріївни – там же сидить сиднем його колишня дружина
— Не з’їхала і, схоже, не збирається. Чекає, коли я прямо скажу, що час і честь знати, вимітайся! Натяків не розуміє, або робить вигляд, що не розуміє! –
А я мало не завила! Ці відчитки, відливання і відкатки – головна причина того, що ми йдемо на квартиру. — Вона завжди така була, – сумно зітхає мій чоловік, опинившись за дверима, – усе дитинство мене відчитували і порчу знімали. Трохи що – до бабки. Ангіну заговорювати їздили хто знає куди, потім грижу вправляла якась старенька. Потім успішність підвищували наговореною водою, потім від паління заговорювали
Не уявляю, як мій чоловік примудрився вижити у своєму «містичному дитинстві». А ще більший подив у мене викликає запитання: а як він зміг зберегти адекватність і раціональний розум.
Купила, принесла. Наталочка швидко взяла пакет і, сказавши, що донька плаче, треба до неї, зникла, а двері зачинилися. Коротше кажучи, за ці два тижні я принесла продуктів дружині брата на 3748 гривень. Із них мені одного разу віддали 540 гривень. Все
Ми з рідним братом живемо на одному сходовому майданчику. Так вийшло. Спочатку одна з бабусь квартиру у спадок батькам залишила, а потім мама з батьком купили сусідню, розсудивши,
А виходь-но ти заміж за Юрка, – наважившись, сказала мама колишнього мого чоловіка, – він не рівня Олегу. Різниця у віці в них 5 років усього. Йому твій син не чужий буде
Від мене пішов чоловік, після 5-ти років спільного життя, любові або слів про неї, після спільно взятого кредиту на машину, яку він благополучно розбив за три місяці до
Будинок свекрухи – розвалюха, його якщо й куплять, то тільки на диван у квартиру й вистачить, – продовжує Галина, – Маринка днями мені заявила, почекай, мовляв, ось зʼявиться друга дитина у сина, отримає гроші на малечу і викупить твою частку. Але цих грошей на викуп не вистачить і коли я решту буду отримувати? Ще років через 10-12? І взагалі, ті виплати невістка Марини Анатоліївни отримає не скоро, термін її цікавого положення всього 3 місяці. І за що тоді утримувати дитину
Та не можу я більше чекати, – розповідає Галина Анатоліївна, – я чекала 12 років, а їм часу так і не вистачило. Та й не збирався ніхто вирішувати
І ось тут очі в Оленки відкрилися. — Я сама до РАЦСу йшла із заплющеними очима, – сказала вона мамі, коли прийшла до рідної домівки з донькою та речами, – дивлюся на чоловіка: лисіє, черевце з’явилося, підборіддя скошене, заробляє так собі, три роки прожили, а джинси нові купувала на гроші, що ви мені подарували на іменини. А корона на голові – ого-го
— Привіт, – каже Алла подрузі, – як справи? Давненько ми з тобою не перетиналися. Я, грішним ділом, твою Оленку і не впізнала. Зіткнулася з нею в торговому
У них в обласному центрі точно такий самий виш, – сказала Клавдія Петрівна синові наступного дня після знайомства з майбутньою дружиною свого Андрійка, – якого біса її понесло в столицю вступати? Ясна річ, щоб тут і залишитися. А як вона залишиться? Звісно, за допомогою заміжжя. А ти в мене наречений видний. Тож подумай 10 разів
— Так вийшло, що живемо з мамою чоловіка в одному під’їзді, – ділиться з подругами Яна, – йому бабуся квартиру купувала, не відмовлятися ж було. Тим паче до
Алло! Алло! Олесю! Привіт. Як справи? Я так і думала, що все у вас добре. Дівчинка моя, привіт. У мене до тебе прохання. Донька не розуміє, а ти зрозумієш. Мені потрібен чоловік. Нудьга. Одне й те саме щодня. Не можу сидіти на місці. Роботу знайшла. Доглядаю за бабкою із сусіднього під’їзду. А вечорами і зовсім робити нічого. Виглядаю я добре, фотки скину через месенджер. Може, є в тебе знайомі вдівці? У віці років шістдесяти п’яти, можна трохи більше
— Де мої сімнадцять років? – пихтіла Таїсія Степанівна, піднімаючись пожежною драбиною на п’ятий поверх старої багатоповерхівки. Ключі забула. Не біда, балкон відкритий. На шиї у Таїсії Степанівни
Ти б хоча б уночі ходила ганчіркою своєю возюкати, – скривився одного разу чоловік, який прийшов із роботи, – адже ти мене ганьбиш. Учора наш генеральний із дружиною в кофейні тебе бачили. Нормально так? Чоловік керівник, а дружина прибиральниця? Офісом плітки поповзли. Не знаю, куди й очі подіти
— У мене пристойний був дохід до декрету, – розповідає Настя, – за два роки ми з Максом накопичили на перший внесок, переїхали, зробивши невеликий ремонт. А потім

You cannot copy content of this page