Він поклав ложку і встав. Обійшов стіл і підійшов до неї впритул. — Свинячі вушка, кажеш? А ти не закохалася? Кажуть, пересолена їжа – вірна ознака гулящої дружини. — Гена! Хто тобі таку нісенітницю сказав, – спочатку Валі було смішно, вона думала, що чоловік жартує. Але він, розлютившись від її сміху, схопив за скатертину і смикнув. Тарілка з супом перевернувшись, упала на підлогу, але не розбилася. Валентина від несподіванки здригнулася
На танцях у будинку культури Валя давно примітила красивого, широкоплечого хлопця. Вона раз у раз ловила на собі його погляд і чекала, коли він запросить її на танець.
І ось, Юля заїхала до нього в двокімнатну. Ремонт там був відносно свіжий, щоправда, меблів майже не було, але Артем її запевнив, що все вони разом наживуть. І тут же запропонував вибрати кухню. Пропозиція Юлю здивувала: навіщо замовляти гарнітур в орендовану квартиру? Тут усе й розкрилося, що Артем цю квартиру, виявляється, купив
— Загалом були ми у стосунках два роки, – розповідає Юлія. – Я з 23-х років живу окремо від батьків, у той час, коли роман наш починався, квартиру
“Туманча” ніколи не вирізнялася ні красою, ні харизмою. Щось карикатурне було в її зовнішності. Занадто жорстке волосся вона була змушена заплітати в косу. На щоках у неї завжди грав яскравий рум’янець – ніхто й ніколи не бачив її блідою. Голос її був злегка гугнявим, і якщо в юності це надавало певного шарму, то зараз, коли було подолано черговий віковий рубіж – навпаки
Нарешті гості пішли. Ілля видихнув і став допомагати дружині збирати зі столу брудний посуд. Взагалі-то, вони любили приймати у себе гостей, навіть більше, ніж ходити в гості. Ілля
Татко його матір на той світ загнав. Говорили, що бив, як сидорову козу. А Миронівна на прощання з донькою у місто з’їздила, одне тільки слово наодинці зятю шепнула, і все… Згинув зять! Ніяка поліція знайти не змогла. Але ж він не простою людиною був, він був бандитом
Звідки взявся Василь в їхньому селі – ніхто не знав, Ліза точно не знала. Спочатку чула розмову мами й бабусі, що Васька син бандита, того прибили, а мати
— Ох, звикла форсити! Взувай, кажу, валянки, ніхто з тебе їх не зніме, зате тепло буде, дорога не близька. В автобусі було тепло, і Тоня раділа, що не поступилася матері, взула чоботи – у місто ж їде. – От посміявся б Толик, побачивши мене у валянках, наче по селу вийшла прогулятися
— Коли в мене буде весілля, я хочу, щоб у руках був букет ромашок, – сказала мрійливо Тоня. Толик підійшов і обійняв її своїми великими ручищами: – Ромашки
Тамара поморщилася. — Ну, діти тут навіщо… Домовленість про дітей була раніше, що відпочиваємо без них, зараз же діти у всіх виросли і самі ні за що б не поїхали на гулянку зі своїми “старими”. Ось і їхній син на вихідні поїхав з одногрупниками в сусіднє місто на концерт. — Ну а що робити, якщо нікуди його подіти, – примирливо вимовив Андрій. – Це Вікторії, йому тільки три роки, одного ж не залишиш
На дачу вирішили поїхати раптово, тож Тамара і підготуватися не встигла. Андрій сказав, що всі будуть свої, тож можна не хвилюватися, і вона дістала старі джинси, які не
За великий стіл сіли дванадцять осіб – чотири покоління Ігнатенків – Валі здалося, що вона потрапила на сімейне свято, але, виявилося, що всі, хто сидів за столом, тут же в хаті й жили. Розмови були звичайні, сімейні, інколи згадували якихось родичів, про яких Валя чула вперше, і їй, чесно кажучи, було трохи незатишно за цим великим столом, тим паче, що Андрій, беручи участь у загальній розмові, до неї майже не звертався
— Валюшо, ми з татом плануємо провести ці вихідні на базі відпочинку. Поїдеш із нами? Ми з тобою будемо засмагати, покупаємося, поки тато вдаватиме з себе досвідченого рибалку.
А нещодавно чоловік заявив: — Або ти звільняєшся, або ми розлучаємося. — Чому? Що це за примха? — Тому що. Якщо ти мене любиш, ти повинна подумати про мою гордість, про мою самооцінку. Ну не повинна дружина отримувати більше за чоловіка. Я не відчуваю себе мужиком із тобою, на біса мені вдома дружина-начальниця
— Хотіла я звичайно як краще, а вийшло… що вийшло, – зітхає Марина, – старалася для сім’ї. Хотіла чоловіка підтримати, допомогти йому тягнути наш сімейний віз. А стало
Максим може не ночувати вдома по кілька днів, тоді Марія знає, що в нього хтось з’явився. Може пройти у взутті по щойно вимитій підлозі, може запустити тарілкою з їжею в стіну, якщо йому не сподобалося те, що приготувала дружина. А вже про щоденні образи й говорити не доводиться
— І чому ти від нього не йдеш? – запитують подруги Марійку, – Ну ж бачиш, що він до тебе ставиться, як до килимка біля дверей. Ноги об
Синові Єлизавети Петрівни 39 років. 4 роки тому чоловік одружився вдруге. Юля, нова невістка пенсіонерки молодша за сина на 12 років, заміжня не була, дітей у неї немає. І заводити вона їх відмовляється доти, доки чоловік не подарує їй нерухомість
— Тепер він вимагає, щоб або я йому цю квартиру назад віддарувала, або сама її подарувала Юлі, – журиться Єлизавета Петрівна. — Ну з її боку дуже розумно,

You cannot copy content of this page