Та я знаю, що у вас із нею син! Знаю, що ти платиш аліменти, потайки! Тепер зрозуміло, чому твоя зарплата не така висока, як я очікувала! Гроші йдуть із сім’ї наліво
Ольга йшла з роботи, занурена у свої думки. Вона перебирала події дня, на роботі в неї був завал. Та й удома останні кілька місяців було непросто. Раптом як
Дівчина на черговій зустрічі з Віталієм попросила його підготувати пакет документів, щоб уже одразу можна було подати їх у банк, вийти на угоду. А він зам’явся. І вивалив на наречену всю, до цього моменту не сказану правду. — Кохана, я думаю, що з іпотекою нам доведеться трохи почекати. Бачиш… на мені вже є одна іпотека. За моїми підрахунками, ще років 6 чи 7 я платитиму. Постараюся закрити її раніше. Ось тоді ми з тобою й іпотеку візьмемо, і про дітей задумаємося
— Зустрічалися півтора року і зовсім не розмовляли про це, – засмучена Надія. – Зате тепер я – продумана і меркантильна, виявляється. — Остаточно весілля скасувала? – запитує
Та я краще буду старіти з люблячими кішками, які дарують мені тепло й турботу, ніж опинюся на старості віч-на-віч із людиною і зрозумію: вона – не та, ми одна одну не розуміємо, не любимо, що я все життя терпіла й пристосовувалася, а заради чого
— А ви чули таке? Це найстрашніша «страшилка», яка лунала на адресу дівчат, не схильних хапати перші-ліпші штани, щоб тягти їх до РАЦСу, любити й догоджати. На щастя,
— Алло? Так, зробив, як ти сказала. У каву їй підсипав порошок. Чекаю, поки подіє, щоб поїхати. Чого? Не можна в каву?! – Леонід побілішав, ніби сам щойно випив отруту. – Та звідки я міг знати?! Я ж не хімік і не лікар! Гаразд, у неї здоров’я як у бика. За стільки років жодного разу не хворіла! Трохи пронесе, у прямому сенсі слова, і все. Просто довше посидить на горщику
— Ти куди збираєшся, Інно? – чоловік здивовано подивився на те, як дружина складала речі в дорожню сумку. Акуратно так, нібито вона готувала ці речі на виставку, а
І ось внучка заміж виходить. Улюблена внучка. Поки молоді шлюб реєстрували, старенька дістала стару сукню бордового кольору – найкращу у своєму гардеробі. І навіть намисто на шиї застебнула. На голову пов’язала бордову хустку – під колір. І вийшла на лавочку – внучку зустрічати
Дівчина виходила заміж. Вона закінчувала музичне училище. Диригент хору. Туди приймають тільки тих, хто добре вміє співати. І за роки навчання викладачі ніби «обробляють» голоси студентів, як це
Коли мені було 19 років, я почала зустрічатися з першим хлопцем, але розлучилася за рік, бо він був любитель випити. Практично всі з моїх залицяльників мали проблеми з залежністю. У 21 рік я познайомилася з чоловіком, який був старший за мене на 10 років. У нього проблем з оковитою не було, але він притягував мене своїм відстороненням чи що. Це я вже проаналізувала сама. По суті це було схоже на мого батька, оскільки тато рідко говорив, що любить мене і що я важлива йому
Мене звати Анна і я б дуже хотіла виговоритися і поділитися своєю історією життя. Трохи розповім про себе. Я росла в сім’ї, де батько випивав, а мати постійно
На дворі були тяжкі 90-ті, колишній однокласник Алли, який став її чоловіком, ще на етапі нареченого кинув інститут і приєднався до однієї з численних «бригад». З усіма наслідками, що випливають: Дівчатка в лазні, сумнівні справи, шкіряна куртка, ланцюг у палець завтовшки. Любов швидко зійшла нанівець, коли чоловік почав «качати права» і вказувати Аллі її місце: «У нас так прийнято. Усі дружини мовчать і ти мовчи
— Не сказала б я, що Денис прямо мамин синочок, рішення ухвалює сам, мати його, звісно, від початку цих стосунків не схвалювала, – розповідає Алла Василівна. — Але
Але не знаю містика чи ні, але саме з цієї дати стали відбуватися з нами дивні речі. Ми стали сильно хворіти. Вона, звичайно лукавила, коли говорила дітям, що все нормально, щоб їх не засмучувати, ні, вже тоді це було ненормально. Ми почали жити разом, і дуже швидко виявилося, що ми дуже різні й по різному дивимося на цей світ. На лікування витратили дуже багато грошей, але все марно і продовжуємо хворіти до сих пір
Кілька років тому в інтернеті познайомився з однією жінкою (вчитель в школі української мови) яку за її словами я звів з розуму своїми віршами, що для мене було
Кинула з розмаху ганчірку у відро, дверима у свою кімнату шарахнула так, що я думала, що штукатурка одразу ж і осиплеться. І все, більше ні за посуд, ні за прибирання не бралася. Готує, плиту заляпає, а помити – не береться. Кажу, мовляв, за собою б прибрати, а мені у відповідь: «А вас не влаштовує, як я прибираю. Я й вирішила, що більше не буду й старатися. І потім, я виношую вашого онука, між іншим»
— Хто ж знав, що саме так вийде? – зітхає Ірина Іванівна. – Коли Матвій нас тільки знайомив зі своєю Ольгою, вона здавалася такою спокійною і милою дівчиною.
— Ви – симпатична, – тихо сказав він, – обличчя у вас миловидне, і сама ви якась справжня… Це, знаєте, є картини, що одразу впадають в око своєю яскравістю, а є картини, що притягують погляд і на них хочеться дивитися довго. Ось і на вас також – хочеться дивитися довго. Люба опустила голову, потім поправила волосся, почала дивитися у вікно
Люба квапливо збирала сумку, метушилася будинком, наче зранку її хтось ключиком завів, і вона зупинитися не може. І з вечора вже частину продуктів підготувала, щоб вранці швидше впоратися,

You cannot copy content of this page