Він розірвав пакет – там була записка від сестри. «Мами не стало 12 червня. Просила передати тобі листа. Не смій мені дзвонити – не відповім. Ти був і залишишся для мене зрадником». 12 червня! А сьогодні вже 15 вересня! Цілих три місяці йому не повідомляли
Юра набирав номер матері знову і знову, але йому відповідали холодно, незмінно: «Номер більше не обслуговується.» Він не дзвонив їй два роки. Дружина поставила перед вибором – вона
Одного дня, коли в жовтні сяяло сонцем бабине літо й остання павутинка ковзала в скляному, пахнучому осінню повітрі, бабуся вирушила на зупинку, щоб знову допомогти з онуками. Зранку її долала тривога і якийсь тиск на серці, але вона сприйняла це за сезонні нездужання. Коли під’їхав автобус, Тамара Львівна зрозуміла, що сьогодні нікуди не поїде. Серце скував загрудинний біль. Вона позадкувала і сперлася спиною об стовп, щоб не впасти
— Бабусю, коли я виросту, то зроблю на твоїй дачі ремонт, щоб ти могла тут жити завжди-завжди, як мрієш. Внучка Юля проводила долонею по китицях непоказних квітів смородини:
Колись, коли він жив ще тут, було в Сашка кохання. Весела така, з довгою косою. Щоправда з багатодітної сім’ї, але до справи це жодного стосунку не мало. Таке кохання між ним і Катериною було, що здавалося – це навіки. Усе до весілля йшло, та тут приїхала Галина бабусю провідати. І все. Сашко просто пропав. Галя в туфлях модних, стрижка коротка, волосся фарбоване, блузка прозора. Загалом, голову втратив. На три дні про все забув, від Галини не відходив, а потім, за тиждень мук, зібрав валізу і подався за нею в місто
Олександр махнув услід машині рукою. Він підкинув вище рюкзак, підхопив велику валізу і покрокував у бік села. Скільки років він тут не був? Якщо розібратися, то всі 25,
— А навіщо я там потрібен? – поцікавився Максим, – Чим я Насті в цій ситуації допоможу? Дитину ж не з мене дістануть?  — А якщо щось піде не так? – Галина Петрівна вже кричати в слухавку почала, – Це ваша перша, вистраждана дитинка, і зʼявиться вона не найприроднішим способом, Настя двох дітей уже втратила, а якщо щось не так? Невже душа не болить? Зʼявиться син, а ти навіть не дізнаєшся, ти не в доступі будеш? Або щось трапиться, а чоловік і батько рибу ловить і шашлик смаже
—Я від вчинку зятя досі в шоці! Готова просто рвати й метати, – зізнається сестрі Галина Петрівна, – Це треба так до дружини ставитися, можна подумати, що в
Звук унітазу, що змивається, пауза і відмова відчинити двері. Так і є, спер мою електронку, застали на гарячому – змив її (вона маленька). Стукаю – не відчиняє. Діти прокинулися, їм у туалет треба, але Глібу всеодно. Він відплати злякався. Що робити? Ламати двері? Так вони хороші, майже нові, шкода. Дітям довелося згадати дитинство і ходити «по-маленькому» в пристосовану ємність, добре, що «по-великому» ніхто не захотів
— А це ви винні, якби ви просто їх йому купили, то не довелося б красти. Самі привчаєте хлопчика до брехні та злодійства! – заявила мені Галина. Галина
«Сама не можу зрозуміти», – подумала Ірина. – «Біжу, як хом’як у колесі, і нічого не встигаю. Але ж колись у моєму будинку було так чисто, що можна їсти з підлоги, я могла дозволити собі білосніжний диван і зустрічі з подругами. А що тепер? Нічого білого в будинку, а з дівчатами бачилася два роки тому. Ще й чоловік претензій додає»
— У мами шкарпетки до підлоги прилипли, ти нікудишня господиня, – накинувся з претензіями чоловік. — Молодший сік пролив, я не встигла прибрати. І взагалі, я вже втомилася.
 — Давай, ага, звільнися, – лається на втомлений вигляд дружини та її явне небажання йти вранці на ненависну роботу чоловік, – сядь удома або піди на копійчану зарплату. Давай, а коли діти попросять їсти, ми скажемо їм, що у мами емоційне вигорання, тому вечері сьогодні не буде
От віриш, перша думка вранці про те, коли ж це все закінчиться, вставати з ліжка не хочу просто, ноги не несуть на роботу, йду до зупинки, а сльози
А в місті залишилися мама і молодша сестра Віка. Вона незаміжня, їй 25 років. Характер? Із серії, що їй усі винні й усі її недостойні. Мама кілька разів закидала вудки моєму чоловікові про те, що непогано б прилаштувати вигідно заміж і Вікусю. Чоловік дивився на маму, як на динозавра. На щастя, він не ототожнює мене з моїми родичками, та й бачаться вони рідко
— Один-єдиний раз я попросили тебе про допомогу, не очікували, що ти рідній матері й сестрі на двері вкажеш, – мама збирала свої речі й речі моєї молодшої
І ось тепер Катя з’явилася вимагати з нас подарунок на весілля. Нічого надприродного, ніяких пральних машин чи холодильників, ніяких подорожей до теплого моря. Катя хотіла в подарунок на весілля… весілля. Мама ж погодилася дати трохи, тато теж трохи пообіцяв, а хто ще скинутися повинен? Ну звісно ж, старший брат
Сестрі чоловіка 21 рік, вона вирішила нас із чоловіком вшанувати своїм візитом і навіть привела для знайомства свого нареченого. Нареченому, до речі, теж не набагато більше років, цілих
— Кажи, що сталося. Негайно кажи!  — Ксюш, ти тільки, будь ласка, не засмучуйся. Нічого страшного не сталося. Мама Лію підстригла. Усередині в Ксенії все обірвалося: ось так вона і знала! — Наголо? – одразу запитала Ксюша.  — Угу, під нуль, – відповів Андрій, – ну нічого, виглядає навіть симпатичненько
— Ти що наробила? – верещала свекруха. – У мене через три дні ювілей, як я в такому вигляді перед гостями покажуся? Андрію! Андрію, негайно йди сюди! Дивись,

You cannot copy content of this page