Selena

Мені дуже потрібно комусь усе розповісти, усе те, що не дає мені жити повноцінним життям. Усі проблеми почалися ще в дитинстві. Моя сім’я – тато, мама, сестра. Тато

— Єгоре, Даринко, виходьте, прабабуся Валя приїхала! Шестирічні двійнята швидко і з неприхованим інтересом вибігли зі своєї кімнати в коридор. Вони ніколи в житті не бачили Валентину Дмитрівну,

— То шматок м’яса несу, то курочку, то олії, то яєць десяток, чоловік свариться, а що поробиш, дочка дитину годує, їй нормально харчуватися треба, – розводить руками Маргарита,

— Ой, у нас епопея з умовами проживання триває вже кілька років, – махає рукою Зоя Михайлівна, – ось скільки одружені, стільки Юля і ставить свої дуркуваті умови.

У вас буває так: живете собі, робите щось і раптом бах – яскравий спогад із дитинства. У мене буває. Цікаво, чому одні спогади яскраві, а інші ледве пробиваються

— Ліками вона повністю забезпечена, – з гіркотою каже Ірина, – та не так уже й багато в неї проблем. Звичайні вікові хвороби. Проте групу ми їй кілька

Юля терпіти не могла верхні полиці в поїзді, тому постійно купувала тільки нижні. Їй часто доводилося мотатися країною через роз’їзний характер роботи, тож уже навчилася ловити хороші квитки

— Матвіївно, я чула, тобі листоноша потрібна, Іринку мою візьми, – Галина Борисівна брала свою квитанцію зі стійки, та здачу складала в гаманець, – хороша вона дівка, тобі

— Наступного тижня Аліна приїде з дітьми, у них канікули починаються, – говорив Євген за вечерею. – Я не зміг сестрі відмовити прийняти племінників, до того ж вона

— Ну і навіщо ти знову стільки продуктів накупила? – кривилася Галина, дивлячись, як невістка розбирає сумки. — Я завжди купую з запасом, щоб на вихідних нікуди не