– Просто імунітет уже не той. Застуджується часто. І суглоби замучили. Загалом, вік… Лікарі прописали всього і багато. А ти ж знаєш, скільки воно коштує?! Одні вітаміни скільки потягнули… А зараз у мене з роботою не дуже… Довелося мікропозику брати. — Там же відсотки які! – охнула Наталя. – І колектори лютують! Чому в нас не попросила
Наталка насупилася. Вона давно не бачила брата таким схвильованим. — Все, коротше! До Ірки колектори табуном пішли! Уявляєш? Про борги питають… А в мене одразу серце похолоділо… Шкода
— Ревеш?! Ну й дурна! Тобі навіть чаю в дощ не налили! А ти на машину кому гроші збираєш? А ти все життя будеш їм на щось збирати? Для них жити! Поглянь на себе! Ти ж розумниця і красуня! У тебе гроші є! Ну і що, що на машину дітям! Вони цього не цінують. Вирушай куди-небудь на море. Поживи хоч трохи для себе
Антоніна Петрівна йшла під дощем і гірко плакала. Сльози повзли по її обличчю, змішуючись із краплями. “Одна радість – дощ іде! Ніхто не бачить сліз” – думала жінка.
Будинок зустрів його пилом і павутиною. Усе смерділо запахом вогкості, затхлості, і хоч на вулиці було тепло, Сашко затопив грубку. Озирнувся, і взявся наводити чистоту. Годину вже колупався, начебто один кут розгріб, але до чистоти і порядку йому тут не один день. У двері постукали. — Так. Мабуть сільські дим із труби побачили, от і прийшли дізнатися – чи все гаразд? У селі так, усі один за одним наглядають. — Сашко, це ти
Олександр махнув услід машині рукою. Він підкинув вище рюкзак, підхопив велику валізу і покрокував у бік села. Скільки років він тут не був? Якщо розібратися, то всі 25,
Юра набирав номер матері знову і знову, але йому відповідали холодно, незмінно: «Номер більше не обслуговується.» Він не дзвонив їй два роки. Дружина поставила перед вибором – вона чи мама. І він вибрав дружину
Юра набирав номер матері знову і знову, але йому відповідали холодно, незмінно: «Номер більше не обслуговується.» Він не дзвонив їй два роки. Дружина поставила перед вибором – вона
— Та що тут встигати? Закинула продукти в мультиварку – і готово, – здивувався Арсеній. — А як же підготувати продукти, потім помити мультиварку і посуд, – почала перераховувати Ірина. Арсеній перебив її: — На все це потрібна пара хвилин, ти просто ледащо
— У мами шкарпетки до підлоги прилипли, ти нікудишня господиня, – накинувся з претензіями чоловік. — Молодший сік пролив, я не встигла прибрати. І взагалі, я вже втомилася.
— Вічно в тебе: прийдеш із роботи і треба на вечерю чекати ще годину, – невдоволювався чоловік, – ти дружина чи хто? — Дружина, – відповідала Саша, – яка працює нарівні з чоловіком і яка щойно зайшла додому і вже готує тобі вечерю, буває навіть жертвуючи тим, щоб спершу сходити в вбиральню
У молодих сім’ях складні ситуації у стосунках – не рідкість. Йде притирання характерів, боротьба авторитетів, побудова своєї моделі сім’ї, і найчастіше чоловік і дружина несуть у цю модель
— Важко буде Антону з такою тещею, – сказала мама мого чоловіка, – та й тобі не солодко доведеться. Якщо що – просіть допомоги, ми вас не залишимо. Антон у столиці свого житла не мав, винаймав квартиру, тому було вирішено, що я просто перевезу свої речі до нього. Коли мама почула, що я переїжджаю до чоловіка, то вона закотила істерику. — Я все втратила, – кричала вона, – тепер і єдина дитина, що залишилася, мене кидає
Моя мама зараз у лікарні. На роботі, в колективі всі знають про те, що мама виростила мене одна, будучи вдовою, точніше не мене, а нас із братом. Тільки
— Я вас одна піднімала, ви маєте бути за все вдячними. І не може у вас бути своєї думки. Так, навіть зараз, коли ви виросли. Я – мати, я краще знаю. Не дивно, що сестра та її чоловік витримали з мамою лише кілька місяців. Зять, на думку мами, не так поводився, не так говорив, не так їв, не так ходив. Сестра рятувала свій шлюб, це зрозуміло
— Це ти винна, – звинуватила мене сестра, – треба було раніше приїхати, наполягти, зробити щось. А ти просто сиділа на місці рівно. Якби я була ближче, такого
— Ми не ходимо в кафе, свята відзначаємо вдома. Я смажу, парю, варю і печу, роблю сама напівфабрикати. Освоїла купу способів ситно й недорого нагодувати сім’ю. І на собі економлю пристойно: обновок майже не купую, речі для сина багато беру в знайомих, у красу теж не вкладаю, тільки на стрижку йду, коли вже не можна не йти і кінчики волосся ні на що не схожі, – розповідає про своє життя Наталя
— Це майже вся наша заначка, у нас просто нічого не залишиться. Якби сталося щось незаплановане – ні гривні. Кредитку брати чи в борг тоді просити? – злиться
— У нас, теща, – відповів чоловік Ксенії, – місця дуже мало. У маленькій спальні в доньки друге ліжко не поставити, кухня теж не варіант, а в нас у спальні у вихідні теж не дуже зручно, ми так втомлюємося в будні, що тільки й залишається, що «пустувати у вихідні», вже Ви якось без ночівлі плануйте і не надто часто, ми хочемо побути своєю сім’єю, я ж у будні їх практично не бачу, до роботи 2 години в один кінець добираюся
— А тепер вона спокійно так каже, що вирішила перебратися до нас ближче, щоб частіше бачити онука, та й у нас краща екологія! – обурена поведінкою власної мами

You cannot copy content of this page