Моя подруга запросила мене на своє свято з нагоди ювілею. Я відвезла сина до мами, повернулася додому, привела себе до ладу. Над подарунком вирішила не морочитися – поклала гроші до конверту. Недалеко від будинку подруги забігла в магазин, купила пляшку червоного і букет квітів.
Кілька годин ми сиділи в подруги вдома, потім іменинниця і гості вирішили їхати танцювати до якогось бару, я вирушила додому, щоб нарешті виспатися. Перед сном ванну прийняла, маску зробила, кремами намазюкалася. Мамі зателефонувала, вона сказала, що син уже заснув, набігалися вони за день. Я аж здивувалася: вдома раніше одинадцятої він не засинає, а в бабусі о десятій вечора заснув.
Щойно лягла в ліжко, у домофон подзвонили. З’явився колишній чоловік. Розлучилися ми якраз перед минулими іменинами подруги. Причин було багато: свекруха лізла, у Дениса проблеми з роботою були, працював з ранку до вечора за копійки, а я і працювала, і з сином, і по дому все робила. Свекруха навіть не думала приховувати свою радість – позбувся Денис мене, яка його не цінувала і пиляла.
— Привіт, повз проїжджав, вирішив до вас забігти, – усміхнувся Денис, вручивши мені пакет із фруктами та йогуртами. – Данька спить уже?
— Спить, у мами.
— У мами? Ти сама? Що робиш?
— Спати збираюся.
— Ну гаразд, спи. Я пішов.
Денис пішов, а я залишилася гадати, що це було. У вікно на кухні виглянула – сів у машину, але не поїхав. Я в ліжко пішла, за півгодини пішла попити води, знову у вікно виглянула – машина Дениса стоїть. Подзвонила йому, запитала, кого він чатує.
— Ти ж спати лягала? – запитанням на запитання відповів Денис. – Чому не спиш? Даньку відвезла і п’єш? Бачили тебе сьогодні, як ти пляшку купувала.
— Що хочу, те й купую. Нагадую, що я вже десять років повнолітня. Чим я займаюся після розлучення – ось взагалі не твоя справа! На ювілей ходила, пляшку як доповнення до подарунка брала! Все, бувай!
Розмова з Денисом так розлютила, що сон як рукою зняло. На святі подруги я випила половину келиха, коли додому повернулася, від мене вже навіть не пахло. Що за безглузді підозри? Так прикро стало, вирішила з’їздити і відпочити, якщо вже мене все одно в питущі жінки записали. Зателефонувала іменинниці, запитала, де вони, пообіцяла, що зараз приїду. Зібралася за десять хвилин, подивилася, Денис ще біля будинку стояв, спустилася, сіла до нього в машину і скомандувала, щоб він мене відвіз.
Так вийшло, що машина Дениса залишилася ночувати на парковці біля клубу, а ми з ним о пʼятій годині ночі приїхали до мене. Поїхав колишній чоловік тільки вдень, коли виспався. Ледве відбилася від відновлення стосунків. Сказала йому, що один раз після розлучення – це не привід миритися і сходитися.
Не знала, хто мене здав, Денис довгий час мовчав.
За Данею він зі мною з’їздив, потім на тижні по кілька разів став заходити, на побачення кликав, квіти і подарунки дарував. Себе я виправдовувала тим, що знову заміж за нього не збираюся, а побешкетувати для здоров’я – святе діло, особливо коли партнер все-все знає. І щось якось ми зійшлися. Денис переїхав до мене і сина. Роботу він змінив, по дому порався, а той момент, щоб його мати до нас не лізла, був однією з умов спроби номер два.
Я тільки нещодавно дізналася, що тоді з пляшкою мене бачила свекруха. Вона зателефонувала Денису, накрутила його, що я п’ю по-чорному (звісно, такого чоловіка втратила, як же не почати пити?) і що Даньку треба рятувати від матері-пиячки. Ось Денис і приїхав, рятувати Даню від питущої мене. Врятував…
Так врятував, що у мене друга каблучка для заручин з’явилася, але відповіді на пропозицію руки і серця я ще не дала, сумніваюся, чи варто виходити заміж за колишнього чоловіка. Уявляю, як мати Дениса лікті кусає і проклинає той день, коли наговорила на мене, побачивши, що я купила випивку, а так їй і треба, не сунула б свого носа, ніхто б Дениса вдруге не вкрав.
— Ти що, серйозно? П'ятнадцять років брат зі мною взагалі не розмовляв. Я для нього…
Я стояла біля плити, змащуючи жовтком святковий пиріг, коли мій Андрій урочисто відкинувся на спинку…
Якби тоді хтось підійшов і прямо сказав: «Галю, пакуй валізи й тікай», я б лише…
За вікном нашого улюбленого затишного кафе мжичив дрібний дощ, змушуючи перехожих ховатися під парасольками, а…
Ганна сиділа на тьмяно освітленій кухні. Перед нею лежав зошит із сімейним бюджетом, списаний дрібним,…
Кажуть, що в п’ятдесят дев’ять років жінки вже не вірять у казки і вміють читати…