Моє сімейне життя дало тріщину. Стосунки з чоловіком були натягнуті, обидва розуміли, що розлучення неминуче.
Постійні сварки та скандали були тому підтвердженням. Але зробити вирішальний крок, ніхто з нас не наважувався. Зупиняло й те, що в нас була дитина.
Сварки виникали найбільше через те, що чоловік одного разу, залишившись без роботи, ніяк не міг знайти іншу. Я працюю в рекламній фірмі менеджером, але однієї моєї зарплати для сім’ї з дитиною недостатньо.
Іноді мені здавалося, що він звик бути вдома, і його це влаштовує. Мене найбільше засмучувало те, що чоловік сам створював собі складнощі з роботою.
То робота далеко від дому, то не влаштовує зарплата, то ще багато різних відмовок. Я ж казала, щоб він погоджувався поки що на ту роботу, яку йому пропонують, а потім можна буде знайти те, що подобається.
Тим більше, що ми зробили ремонт та потрібні були гроші на меблі. Але ось у чоловіка з’явився шанс отримати роботу у солідній фірмі, і зранку він поїхав на співбесіду.
Наприкінці дня він зателефонував і сказав, що їде додому. Про результат співбесіди не повідомив, а я не стала передзвонювати, думаю, приїде, вдома розповість.
Але минуло вже години зо три, а його все не було. Телефон не відповів. Спочатку я себе заспокоювала, що ось пролунає дзвінок у двері, але він не приходив.
Я почала хвилюватися все більше і переживала, щоби з ним нічого не трапилося. Нехай його не візьмуть на роботу, аби він повернувся додому.
І тут я зрозуміла, як він мені близький і, як мені його не вистачає. І сварки через гроші відчулися мені такими несерйозними.
Приїхав чоловік додому близько десятої години. Виявилося, що його взяли на роботу із гарною зарплатою, і він затримався, обговорюючи з начальником робочі моменти.
Але я його майже не слухала, для мене важливо було, що з ним усе гаразд, він живий і неушкоджений був удома. З того часу наші відносини змінилися на краще, бо обидва зрозуміли, що маємо бути разом.
Дев’ятнадцять років… Це той небезпечний і прекрасний вік, коли море по коліна, а любов здається…
Той проклятий чемодан на коліщатках знову виповз із шафи. Поважний кіт Мартин чудово знав: якщо…
— Сидиш там по своїх заробітках, копійку до копійки складаєш, а тут твій рідний син…
— Ритко, ти чула? Твій Васько з міста молоду жінку привіз! Таку кралю, зовсім дівча!…
Крутишся собі роками в одному ритмі, дім — робота, робота — дім, і здається, що…
— Вона що, остаточно з глузду з’їхала? — крізь сміх обурювалася подруга, яка завітала на…