У нас із чоловіком п’ять років не було дітей, усі родичі постійно питали, чому ми не хочемо дитину. Коли ми говорили, що поки що хочемо пожити кілька років для себе, батьки називали нас егоїстами, особливо моя мама.
Їй хотілося, щоб у неї якнайшвидше були онуки, бо в її подруг у всіх є, а в деяких із них онуки вже до школи ходять. Зараз нашій дочці п’ять років, усі бабусі та дідусі її просто обожнюють і за першої нагоди беруть її до себе.
Особливо влітку на дачу, найчастіше мої батьки, бо вони вже на пенсії, а мама та тато чоловіка працюють, але у відпустку на море їдуть завжди з Настею. Дитину дуже розпестили, але зауваження не можна зробити нікому, відразу ображаються і дорікають нам у неправильному ставленні до своєї дитини.
Доходить до того, що моя мама завжди переодягає Настю в інший одяг, критикуючи те, що я купила. Все їй не подобається: то синтетика, то дуже яскраве, то мало тепле.
Коли я купила собі шубу, мама відразу ж відреагувала в такому ж дусі: «дитина ходить, у чому попало, зате ти в хутрі». Мені стало дуже прикро від таких слів, ні, щоб порадіти за мене, я так давно про це мріяла, але таке враження, що я купила шубу за її гроші чи в нас нема чого їсти, а я на себе витрачаю гроші.
Свекруха любить і вміє добре в’язати, і для Насті пов’язано все, від шапочки до рукавичок. Коли вони приїжджають за онукою, то не дай Боже, вона буде одягнена в щось інше, а не в ті речі, що пов’язала свекруха.
Відразу починаються закиди, що я не ціную її допомоги, і якщо сама не вмію в’язати, то хоча б була вдячна, що у дитини є можливість носити красиві і практичні речі. Спочатку образилася, що я не захотіла вчитися в неї в’язати, тепер знайшлася інша причина.
Коли я читаю на цьому сайті історії, що батьки не допомагають із онуками, то починаю заздрити їм білою заздрістю. І хочеться сказати, як їм пощастило, що жалісливі бабусі та дідусі не втручаються у виховання ваших дітей, а живуть своїм життям.
