Пишу свою сповідь на сайт попросити поради та допомоги. Питання стосується моєї доньки, їй 18 років, у травні виповниться 19 років.
З дитинства вона пасивна, нічого не хотіла в житті. Я боролася з цим як могла.
Зараз моїх сил немає так далі жити.
Переїхала з другим чоловіком на іншу квартиру (рідний батько моєї доньки позбавлений батьківських прав, дочка його не знає і ніколи не бачила).
Працювати Таня не хотіла та не хоче. Просто лежить на ліжку, нічого не роблячи, а на мої зауваження, мовляв, треба в будинку допомогти прибратися реагує агресивно (сльози, крик, грюкає дверима і може замахнутися на мене).
Багато разів я її влаштовувала на роботу, в результаті телефонують менеджери, скаржаться, що покинула і втекла з роботи, не доопрацювавши зміну, і на них наклали штраф. І це було неодноразово.
Потім гірше. Почала обманювати, мовляв, їй не заплатили.
А нещодавно в черговий раз збирається вранці на роботу, їжі з собою бере і задоволено збирається йти.
У цей час телефонує менеджер запитує, що сталося, чому Таня звільнилася. Виходить, вона брехала мені, що ходить на роботу і досить довго, а сама одна по місту гуляла, бо подруг у неї і друзів немає.
Раніше я з нею справлялася, а зараз як стала повнолітньою, не слухає, робить усе по-своєму. Пробувала через інтернет консультуватися з психологом, мені відповіли, що жоден психолог не візьметься за таке.
Що мовляв, все життя виховувати дитину соціально не адаптовану, важку у спілкуванні, що це тяжке випробування і не кожен таке витримає. Сказали, що зараз дочка доросла, змінити себе та свої звички, крім неї ніхто не може, і я для неї зробила все, що могла.
Може, у когось була схожа ситуація? Будь ласка, напишіть, як ви впоралися.
Всі знайомі, навіть чоловік кажуть одне й те саме, що їй все байдуже на все і на всіх, що вона не працюватиме так і сидітиме на моїй шиї. Родичі з мого боку не високої скаржаться, що поводитися вона по свинськи.
Що мені робити? Гнати доньку з дому? А куди їй іти? Нема куди!