Галя Василівна була жінкою простою, але з розумом. Жила вона в маленькому селі, де все життя працювала в колгоспі, а потім ще й на фермі, бо треба ж було якось тягнути сім’ю.
Два сина виростила та доньку Оленку. Але коли часи стали важчими, а роботи вдома не вистачало, вирішила вона їхати на заробітки до Польщі.
В селі казали: «Галя, нащо тобі та Польща, вже ж не молода, хіба легше там буде?» А вона тільки посміхалася: «Діти ж, хати нема, треба щось робити».
Отак Галя і поїхала до Польщі на ті заробітки, хоча легко їй там не було. Працювала на полях, у теплицях, навіть на будівництві довелося побувати.
Ніколи не цуралася роботи, бо знала, що вдома чекають діти, яким потрібен дім. Скільки літ минуло — і не злічити. Кожну копійку відкладала, мріяла про те, як колись повернеться додому, купить хату для дітей, і вони нарешті будуть жити, як люди.
І от, нарешті, той день настав. Галя Василівна зібрала всі гроші, повернулася додому й купила просторий будинок у рідному селі. Вона була щаслива, що тепер її діти матимуть свій дім.
Але не встигла вона обжитися, як дізналася новину, від якої серце забилося ще сильніше — донька Оленка збирається заміж! Оленка була її радістю, гарна дівчина, яка завжди допомагала матері.
Галя Василівна думала, що тепер настав час трохи відпочити, але не тут-то було. Свати, з сусіднього села, раптом запропонували ділити витрати на весілля навпіл. Галя відразу відчула, що щось тут не так.
«Як це — навпіл? — думала вона. — Стільки років я гарую в Польщі, а тепер ще й за сватів маю платити, якого біса?»
Вона сиділа біля свого нового будинку і думала, чи не зробила помилку, віддавши всі гроші на цей дім.
Сусіди теж шепотіли: «От, Галю обманули, тепер ще й весілля має платити».
Але Галя Василівна була не з тих, хто легко піддається на чужі забаганки. Вона знала, що в неї є свій план, і що жалітися на долю — це не її стиль.
Коли прийшла пора зустрітися зі сватами, Галя Василівна була спокійна, як завжди. Сіли вони за стіл, почали обговорювати деталі весілля.
Свати розказували, що й ресторан замовили, і музикантів знайшли, і гостей буде багато. Але як тільки мова зайшла про гроші, вони відразу заявили: «Треба все навпіл, так буде чесно!»
Галя Василівна вислухала все це мовчки, а потім спокійно сказала: «Добре, хай буде навпіл, але з однією умовою: я оплачую весілля, а ви забезпечуєте все інше, включаючи життя молодих після весілля. Бо я вже все, що могла, вклала в дім для дітей, тепер ваша черга».
Свати здивувалися, бо не чекали такого повороту. Вони думали, що зможуть перекласти більшість витрат на Галю, але тут побачили, що вона — не проста жінка, а справжня господиня, яка знає, як тримати слово.
Весілля відгуляли на славу. І музики, і гості, і страви — все було на вищому рівні. А після весілля Оленка з чоловіком переїхали жити в новий будинок, який Галя Василівна для них придбала.
Вона тепер дивилася на все це з посмішкою, радіючи, що її план спрацював. І хай хто що казав, а вона знала, що зробила все правильно. Вона довела, що не тільки працювати вміє, але й мудро керувати своїм життям, щоб діти мали все необхідне.
