Мені 24 роки, синові 2 роки. З чоловіком розлучилися 7 місяців тому.
Розлучення відбулося швидко та несподівано для мене – я навіть ахнути не встигла. Винні обидва, але що тепер.
Я все ще кохаю і потребую його, але наші батьки абсолютно проти нашого примирення. Шляхів виходу з ситуації багато, але ніхто не хоче робити перший крок і брати на себе відповідальність за можливу невдачу.
Не знаю, про що він там думає, хоч нехай і не думає про мене зовсім, але до сина колишній чоловік точно не байдужий.
Я хочу все налагодити, але мені страшно, що якщо у нас нічого не вийде і хтось про це дізнається, то знову розпочнуться звинувачення та закиди з боку родичів.
Мені навіть не важливо, що скаже чоловік, як відреагує, якщо я йому після такого довгого часу напишу першою, але не начхати, що подумають рідні. Вони його ненавидять, я не можу в їхніх очах зробити його хоч трохи кращим.
Не знаю, що буде, якщо вони дізнаються, що після всіх скандалів я йому написала. Не можу їх слухати, оскільки залежу від них, не лише фінансово, а й морально.
Через дитину я не можу вплутуватися в авантюри з переїздом в інше місто, пошуками нової роботи, нового чоловіка тощо. З іншого боку, у них усі рідні поряд, діти, чоловік, дружина, а я маю бути одна?
Говорити і забороняти легко, бути правильним і гордим просто на відстані, коли тебе це особисто не стосується. Невже я не маю права прощати того, кого люблю, тим більше батька своєї дитини?
Невже ніхто не може помилятися і всі такі правильні та милі? Невже не можна все змінити і почати заново, хоча спробувати це зробити?
У мене дитина, наслідки мого рішення стосуються її, мені доводиться приймати рішення і за неї теж, а я боюся і сумніваюся це зробити. Мої аргументи ніхто не слухає, всі вважають, що я закохана налякана дурна, і вони краще знають, що я маю робити.
Тепер я боюся написати чоловікові, боюся, що рідня дізнається, що я готова його пробачити, і мені буде ще гірше, ніж було. Я втомилася чекати, я не хочу щодня страждати і мучитися незнанням.
Краще з’ясувати все раз і назавжди, ніж щодня мучитися в сумнівах і незнанні. Ризик великий і тому я не наважуюсь ні на що.
