Він почав робити мені нерви, провокувати, погано вчитися, випрошувати дорогі речі, обзивати мене жебрачкою, хоча знає, що у мене грошей стало менше через проблеми на роботі

Сину 14 років. Виховую його сама. Він почав робити мені нерви, провокувати, погано вчитися, випрошувати дорогі речі, обзивати мене жебрачкою, хоча знає, що у мене грошей стало менше через проблеми на роботі.

Я сама економлю, а йому купую все необхідне. Він каже, що батько багатий, він нормальний, не зануда, як я.

Він настільки на цьому настоював, що я сказала: “Ну, їдь до свого тата!” І він цього домагався. Тато дійсно хороша людина, тому що він далеко: перекаже гроші, купить приставку та ігри до неї, раз на місяць нагодує фастфудом, не змушує його займатися домашніми завданнями, і навіть годує обіцянками, мовляв, я куплю тобі мопед, новий айфон.

Загалом, я відправила його до тата. Але у тата нова родина, свій дім. І дружина, яка не поважає пасинка і має великий вплив на колишнього чоловіка. Так наш улюблений тато став не таким милим. Він змушує його прибирати не тільки у своїй кімнаті, але й у всьому будинку, і навіть виконувати роботу в дворі.

А мачуха також залучає його до господарства: він чистить картоплю, ходить по магазинах (а магазин не поруч, а 20 хвилин пішки), сидить з молодшими дітьми без запитань. І якщо він не так робить, то його позбавляють телефону, вимикають інтернет.

До школи, до речі, я завжди возила його, незалежно від погоди, навіть якщо я мала відпустку або могла довше поспати, а не їхати на маршрутці.

Тато ж бізнесмен, він може поїхати на роботу або залишитися вдома до 12 години, спеціально не зустрічається з сином. Кімната також не зовсім його власна, він ділить її з молодшим братом, який любить шуміти, брати чужі речі, докучати йому, а о пів на десяту в нього горщик дзвенить, тому в кімнаті має бути темно і тихо, без телефонів.

Синок жив так чотири місяці, казав мені, що все гаразд, але сам ледве тримався. Я ж за цей час відпочила.

Жодного нервування, жодних уроків, дзвінків від вчителів, батьківських зборів, капризів.
Зрештою син подзвонив мені і попросився назад.

Я викотила низку умов, щоб і по дому допомагав, і з навчання не було проблем, і про гроші не заїкався, та й взагалі стежив за поведінкою. Місяців зо два назад повернувся. Його як підмінили!

Прибирає сам, в магазин бігає на перше прохання, сам до школи їздить, оцінками радує. А нещодавно притягнув мені троянду та сніданок у ліжко, просив вибачення за свою поведінку. Сказав, що помилився та зрозумів, як багато я для нього робила.

І таке буває.