Прожили ми із дружиною 23 роки. У лютому цього року вона заявила, що подає на розлучення. Формулювання було, що втрачено почуття любові та взаємної поваги. А я її дуже сильно кохав.
За три роки до цього дістався будинок у спадок від батьків, яких не стало. І тут почали відбуватися не зовсім зрозумілі речі.
Вона відмовилася мене прописувати, хоч я прожив у цьому будинку 20 років. Стала випивати. Періодично вказувати, що вона тут господиня.
Я особливо не надавав цьому значення. П’яно всяко буває. Потім почала мене схиляти до переїзду до іншого міста.
Я їй наводив докази, що поки нема з чим нам їхати. Причина її прагнення переїхати у тому, що її оточують погані люди. Ніхто її не цінує.
Я намагався її переконати. Але вона стояла на своєму. А тут ще й старші сестри почали підливати олії у вогонь. Місяць тому вона вигнала мене з дому, зі мною пішов син.
Тепер вона і з ним не спілкується. Чи варто мені боротися за неї і чи можна її повернути? Я її досі кохаю.
— Ну що, Оленочко, порадувати вас мені нічим... Ці слова прозвучали в тиші кабінету, мов…
Той серпневий вечір і досі стоїть у мене перед очима, ніби випечений тавром. Олежці, моєму…
— Звісно, я сказала як відрізала: ні! — Оксана нервово ділиться наболілою сімейною історією. —…
Знаєте, дівчата, чоловіча криза середнього віку — це штука вкрай непередбачувана, а часом і відверто…
Коли я була ще зовсім малою, то добре пам’ятаю отого моторного хлопчиська. Він гасав нашому…
Я побачила їх одразу, щойно зайшла на кухню. Сірий зім’ятий клубок просто на столі. Поруч…