Прожили ми із дружиною 23 роки. У лютому цього року вона заявила, що подає на розлучення. Формулювання було, що втрачено почуття любові та взаємної поваги. А я її дуже сильно кохав.
За три роки до цього дістався будинок у спадок від батьків, яких не стало. І тут почали відбуватися не зовсім зрозумілі речі.
Вона відмовилася мене прописувати, хоч я прожив у цьому будинку 20 років. Стала випивати. Періодично вказувати, що вона тут господиня.
Я особливо не надавав цьому значення. П’яно всяко буває. Потім почала мене схиляти до переїзду до іншого міста.
Я їй наводив докази, що поки нема з чим нам їхати. Причина її прагнення переїхати у тому, що її оточують погані люди. Ніхто її не цінує.
Я намагався її переконати. Але вона стояла на своєму. А тут ще й старші сестри почали підливати олії у вогонь. Місяць тому вона вигнала мене з дому, зі мною пішов син.
Тепер вона і з ним не спілкується. Чи варто мені боротися за неї і чи можна її повернути? Я її досі кохаю.
Дві сумки стояли посеред прихожої так само впевнено, як чужі правила. Великі, туго набиті, ще…
Вона ще вірила, що світом править добро. Що заміж виходять із любові. Що в білому…
Іноді біда не стукає. Вона заходить у твоє життя в піщаних кросівках і каже, що…
"Ой, та ти з глузду з’їхала, дівчино, якщо зібралася за Тимка Гнатюка заміж." Так сказала…
Сонце пекло так, що марево над полтавськими грядками аж тремтіло, але Віку раптом кинуло в…
Я досі пам’ятаю той день, коли ми вперше переступили поріг нашого нового дому у Черкасах.…