Я працюю в місцевому Палаці культури, я змушена з нею бачитися, грати у виставах, я завжди з нею мило балакаю і вдаю, що не знаю нічого, тільки мені відомо, чого мені це варте, і особисте життя і робота – все зіпсовано моїм чоловіком

Хочу написати продовження своєї історії про чергову зраду мого чоловіка. Загалом, я пішла від нього, потім повернулася (знаю, що слабачка і себе не ціную), стали знову жити разом, він сказав, що всі його любовні пригоди в минулому і мені нема про що переживати.

Не скажу, що в нас було все добре, всього навіть переказувати не хочу, він витер об мене ноги, йому на мене начхати, а я сама не знаю, що зі мною, скута диким страхом його втратити і своїм сліпим коханням, готова витерпіти все аби він був поруч.

А потім від спільних знайомих я дізналася про його кохану. Це 18-річне дівчисько, яке годиться йому в дочки (йому 37 років).

Ми всі разом граємо у самодіяльному театрі. Цю дівчинку я дуже добре знаю, мені б і в страшному сні не наснилося таке.

Я сказала йому, що мені все відомо, навела факти, щоб він не зміг більше мені брехати. Він говорив, що все в минулому, і він би не став з нею вступати у відносини, а просто хотів потішити своє самолюбство (бреше, звичайно ж).

Не знаю, що там з її боку, швидше за все, її бентежить вік її дорослого шанувальника, але думаю, що в неї теж до нього симпатія (інакше мій хитрий чоловік не став би бігати за нею як песик).

Я працюю в місцевому Палаці культури, я змушена з нею бачитися, грати у виставах. Я завжди з нею мило балакаю і вдаю, що не знаю нічого.

Тільки мені відомо, чого мені це варте. Вити хочеться, і особисте життя і робота – все зіпсовано моїм чоловіком.

І найстрашніше, я не знаю, що відбувається зараз між нею та моїм чоловіком. Його питати марно, він все одно набреше і ще зробить мене винною, але щось мені підказує, що він все одно намагається з нею спілкуватися.

У цій історії ми обидва винні, він у тому, що зрадив нашу сім’ю, а я в тому, що зрадила саму себе. Тепер не знаю, що робити.