Я прожила зі свекрухою разом 23 роки в одній квартирі. Було всяке, але одне я зрозуміла і прийняла, мати мого чоловіка це мати.
І як би складно не було, я їй поступалася у всьому. І для себе прийняла такий девіз — нам нема чого ділити, у нас спільний чоловік.
Для неї це улюблений син, для мене чоловік, от і все. І завжди навпаки йому нагадувала, що маму треба привітати зі святом, тож і живемо із чоловіком дружно вже 38 років.
Виростили двох дітей. І пошану до бабусі формувала, бо сподіваюся, що теж колись стану бабусею.
Не приховую, дочка дзвонить часто, а син дуже рідко. Засмучуюсь, але себе стримую.
І вважаю, що дівчина, з якою він зараз живе, не має тієї чуйки, як у мене в молодості, підказати, щоб зайвий раз згадав про матір і про батька.
Хочеться сказати молодим дівчатам, що ви теж будите мамами і бабусями і чекатимете дзвінка від свого дорослого сина, все повернеться бумерангом. Будьте уважними до своїх свекрух.
Будьте щасливими, але не забувайте, хто народив, виховав і виростив коханого вам чоловіка, і кому ви за це повинні бути вдячні. Свекруха – свята кров.
Дев’ятнадцять років… Це той небезпечний і прекрасний вік, коли море по коліна, а любов здається…
Той проклятий чемодан на коліщатках знову виповз із шафи. Поважний кіт Мартин чудово знав: якщо…
— Сидиш там по своїх заробітках, копійку до копійки складаєш, а тут твій рідний син…
— Ритко, ти чула? Твій Васько з міста молоду жінку привіз! Таку кралю, зовсім дівча!…
Крутишся собі роками в одному ритмі, дім — робота, робота — дім, і здається, що…
— Вона що, остаточно з глузду з’їхала? — крізь сміх обурювалася подруга, яка завітала на…