Я прожила зі свекрухою разом 23 роки в одній квартирі. Було всяке, але одне я зрозуміла і прийняла, мати мого чоловіка це мати.
І як би складно не було, я їй поступалася у всьому. І для себе прийняла такий девіз — нам нема чого ділити, у нас спільний чоловік.
Для неї це улюблений син, для мене чоловік, от і все. І завжди навпаки йому нагадувала, що маму треба привітати зі святом, тож і живемо із чоловіком дружно вже 38 років.
Виростили двох дітей. І пошану до бабусі формувала, бо сподіваюся, що теж колись стану бабусею.
Не приховую, дочка дзвонить часто, а син дуже рідко. Засмучуюсь, але себе стримую.
І вважаю, що дівчина, з якою він зараз живе, не має тієї чуйки, як у мене в молодості, підказати, щоб зайвий раз згадав про матір і про батька.
Хочеться сказати молодим дівчатам, що ви теж будите мамами і бабусями і чекатимете дзвінка від свого дорослого сина, все повернеться бумерангом. Будьте уважними до своїх свекрух.
Будьте щасливими, але не забувайте, хто народив, виховав і виростив коханого вам чоловіка, і кому ви за це повинні бути вдячні. Свекруха – свята кров.
Кажуть, подароване назад не просять. Але моя свекруха мала на це власний погляд. Того вівторка…
Тітка Ганна — мамина старша сестра. Мешкає у Львові, у скромній двокімнатній квартирі на Сихові.…
Дощова мряка за вікном ідеально пасувала до настрою Катерини. Вона нервово стукала пальцями по столу,…
— Як у неї тільки язик повернувся таке сказати? Дивиться мені просто у вічі, навіть…
— Діду, ну чого ти як не рідний? Тебе ж в інтернеті з руками відірвуть!…
Двадцять років. Рівно двадцять років я для них «нова людина». Я мовчки відступила і віддала…