Є в мене подруга, добра, чуйна, порядна, але негарна. Від цього всі її біди. Вона розуміла, що заміж її ніхто не візьме, тому будувала кар’єру, робила своє життя комфортним, щоб ні від кого не залежати. Намагалася не показувати, як їй погано й самотньо.
Але я розуміла і підтримувала її, як могла. Запрошувала до нас у гості, вона стала хрещеною моїй дочці. Якось чоловік прийшов із роботи і сказав, що у його колеги за трагічних обставин не стало дружини, залишилося двоє маленьких дітей – 5 та 4 роки.
Батьки дружини далеко, відмовилися забирати онуків, а сам він ледве впорається. За кілька місяців чоловік запропонував познайомити його з моєю подругою.
Я сказала, що вона навряд чи йому сподобається (подруга і справді, дуже некрасива). Чоловік відповів, що його колезі аби дружина в будинку була і за дітьми стежила, тим більше, що Оля дуже душевна людина, прив’яже чоловіка добротою та турботою.
Знайомство влаштували у нас, коли чоловік мав День народження. Олю я не стала попереджати, щоб не принизити, а ось чоловік своєму колезі сказав все прямо, тому той узяв із собою дітей.
Діма спочатку здивувався, коли побачив мою подругу, вона це помітила, але не подала вигляду. Після застілля Діма поїхав проводжати Олю.
Так і почалися їхні стосунки. А за місяць Діма з дітьми вже переїхав до Олі до будинку, здавши свою однокімнатну квартиру.
Спочатку все в них було добре, мабуть, чоловік втомився від турбот, які Оля із задоволенням взяла на себе. У будинку порядок, їжа приготовлена вчасно, діти доглянуті.
Вони якраз дуже полюбили мачуху, на відміну від їхнього батька. У них з Олею з’явився спільний син, але, як і раніше, вона тепло ставилася до прийомних дітей. А ось Діма загуляв!
Моєму чоловікові сказав, що не може без огиди дивитися на Олю і весь час згадує свою покійну дружину. Нині живуть разом, але родини справжньої немає.
Діма сам собою, а Оля з дітьми. Мені здається, що вона все одно щаслива. Скільки це триватиме, не знаю, але дуже хвилююся, що її чоловік піде і забере старших дітей. Для Олі це буде ударом, як і для них.
Тепер я думаю, а може потрібно було розповісти все Олі на самому початку? В той самий день, коли ми їх зібрали на свято під одним дахом.
Я вже не знаю, що відчуваю стосовно цієї ситуації. Якось прикро, що чоловік так ставиться до Олі.
