Я вийшла заміж за розлученого чоловіка з різницею у 20 років, чоловіка звуть Сергій, у нього 2 дітей, практично мого віку, мені 31 рік, вони ставляться до чоловіка як до банкомату, він це сам розуміє, але нічого зробити не може, постійно лестять йому, щоб чоловік допомагав їм матеріально, кілька разів чинили скандал, коли я чекала дитину, і у мене мало не закінчилася все

Я вийшла заміж за розлученого чоловіка з різницею у 20 років, чоловіка звуть Сергій. У нього до мене 2 шлюби, 2 дітей, практично мого віку, мені 31 рік.

Діти чоловіка були дуже негативно до мене налаштовані і зараз до мене налаштовані не дуже добре. Я не відбивала та не розбивала їхні сім’ї, все вже було до мене.

Спершу я хотіла налагодити стосунки, але це стало неможливо. Вони ставляться до чоловіка як до банкомату, він це сам розуміє, але нічого зробити не може, постійно лестять йому, щоб чоловік допомагав їм матеріально.

Кілька разів чинили скандал, коли я чекала дитину, і у мене мало не закінчилася все. До дочки нашої страшенно погано ставляться.

Бачачи таку ситуацію, я вирішила абстрагуватися від неї, подумала, нехай чоловік сам спілкується з ними, без мене, бо я просто дуже болісно реагую на брехню, бо люблю чоловіка. Але чоловік поступово став зводити дітей усіх разом, він хоче, щоб наша дитина спілкувалася з ними, хоча я проти, бачачи нещире ставлення дітей до неї.

Я бачу, що між собою діти теж спілкуються тільки для того, щоб показати татові, мовляв, дивися які ми, і яка твоя дружина, хоч на дух не переносять одне одного.

Мені дуже неприємно це спостерігати і тим більше брати участь. Через деякий час чоловік став постійно зводити нашу дитину тепер уже зі своїм онуком. Я стала проти цього.

Онука назвали на честь його, мого чоловіка, і навіть дали прізвище, щоб чоловік допомагав йому матеріально і відчував свою роль у вихованні! Як мені бути, як правильно зробити в цій ситуації?