Мені 33 роки, дружині 28 років, дві доньки-близнючки з кучерявим білявим волоссям, як у мами. Позавчора їм виповнилося 8 років. Ми їх назвали Таня та Оля. Дружину теж звати Оля. Ще до позавчорашнього дня я вважав, що у мене ідеальна сім’я, дочки нас обожнюють, ми їх теж.
Дружину я завжди вважав символом ніжності, краси та чистоти. У нас з нею не було ніяких сварок, бувають побутові суперечки з дрібниць і у вихованні дівчаток, але не було причин, щоб підозрювати її в зрадах і обмані. Вона мені навіть приводу для ревнощів ніколи не давала, стосунки були просто бездоганними.
У близькості також все ідеально. Мене цілком все влаштовувало і навіть не виникало бажання дивитися на бік. Таке почуття, що то був мій світ, мій рай. Правда, доводилося багато працювати, щоб моя сім’я ні чого не потребувала, їздити в додаткові рейси (я водій-дальнобійник), але я завжди знав, що вдома на мене чекає надійний тил, мої дівчинки та моя улюблена дружина.
Мені навіть і в кошмарному сні не могло наснитися, що День народження дочок стане для мене днем, в якому звалиться мій світ. Або той образ, який я створив щодо моєї родини.
Позавчора вранці ми привітали дочок із Днем народження, вручили їм по подарунку, після чого відвезли їх до тещі, щоб до другої половини дня встигнути змотатися в Сільпо, закупитись солодощами та продуктами, а також встигнути красиво оформити квартиру до другої половини дня – ми чекали на гостей.
Купили вже виходили з пакетами до машини на парковці магазину я озирнувся, Ольги поряд не було. Поклав купу пакетів у багажник та на заднє сидіння, хотів уже дістати телефон та зателефонувати їй.
Дивлюся, вона ліворуч від входу до магазину розмовляє з якоюсь дамою. І не просто розмовляє, вони лаються, причому жорстко. Та жінка то замахувалася на мою дружину, то намагалася її схопити за волосся.
Я зачинив машину і з усіх ніг кинувся до них. Ця жінка обсипала Ольгу останніми словами і вже була готова штовхнути її, але я встиг перехопити її руку. Та не переставала кричати образи (як вона її тільки не називала). Оля мене давай тягнути за руку, типу підемо, поїхали вже, не бачиш, що вона божевільна?
Дама, до речі, її вік відразу не визначиш, чи то 35 років, чи то 40 років, яскрава брюнетка, досить пристойно одягнена і макіяж зі смаком. Запитала: “А ти як я розумію, її чоловік?” Потім радісно ляснула в долоні: «Чудово!».
Вона зловтішно подивилася на мою дружину: «Все, ось ти й попалась!». Потім вона підійшла до мене і, стріляючи очима, грайливо почала торкатися то за передпліччя, то за талію і сказала: «А ти нічого. Дай мені свого чоловіка на пару днів, а то тобі з моїм можна спати, а мені ні».
Мене це підірвало остаточно. Я різко спитав, що вона собі дозволяє і що тут взагалі відбувається? Та відповіла, що за дружиною за своєю краще треба стежити, щоб не було в неї бажання зраджувати.
Я дивився на дружину, а вона затулила обличчя руками, розплакалася. Я пікнув електронним ключем і наказав дружині іти в машину і чекати на мене. Ольга ще стояла і несла щось нероздільне крізь схлипи, але я сказав: «Бігом у машину!».
Жінка стояла і зловтішно посміхалася. Я говорю: «Ви щось наплутали, у нас ідеальна сім’я, я люблю дружину і вона мене теж». Казав, що я не звик вірити пліткам та порожнім словам.
Та зробила співчутливу посмішку: «Зраджує тобі дружина з моїм чоловіком, і я маю докази». Я плутано відповів, що не можу зараз все це прийняти. Сьогодні у наших доньок День народження і зараз просто не час.
Вона побажала здоров’я моїм донькам і ми домовилися зустрітися другого дня. Обмінювалися номерами телефонів. Я маю реально у всьому розібратися. Але не зараз. Голова просто йшла кругом.
Сів у машину. Ольга плакала навзрид. Я попросив нічого мені зараз не говорити, не до розбірок поки що, зажадав заспокоїтися і поводитися так, ніби нічого не сталося. Сьогодні день народження моїх дітей та не вона, не ти його не зіпсують. І головне – жодних концертів. Зображаємо, що у нас все добре.
Поки готували, оформляли і накривали, вона ще раз намагалася сльози розвести, але я її заспокоював. День народження пройшов із розмахом: діти, стіл, подарунки, конкурси, ігри, а ввечері сіли за стіл дорослі. Ольга раніше випивала дуже мало, але цього разу просто налягала на міцні напої, доводилося її осаджувати.
Після того, як всі розійшлися, а задоволених дівчаток вона поклала спати, я спробував з нею поговорити, але нічого від неї так і не зміг домогтися. Крім сліз і слів: «вибач, я люблю тебе і тільки тебе». А на всі запитання відповідала або не знаю, або мені нема чого тобі сказати.
Наступного дня, а це було вчора, я зателефонував тій жінці з парковки. Ми зустрілися в кафе, у тому самому торговому центрі, де Сільпо. Я дізнався, що її звуть Тамара, вона дуже перепрошувала за свою вчорашню поведінку, сказала, що не знала, що у моїх доньок День народження, не хотіла зіпсувати. Я заспокоїв її, сказав, що не зіпсувала.
Тамара дістала ноутбук, вставила флешку, я там побачив відео з камер зовнішнього спостереження, де моя Оленька з якимсь чоловіком обнявшись заходять у під’їзд та виходять із нього. Вона також поставила камери у квартирі та сказала: «не думаю, що ти захочеш це побачити». Але мені треба було переконатись.
Далі було те, що я вже був реально не в змозі дивитися. Дружина з коханцем займалася цим у спальні, поки Тамара була на роботі. Я коли ще зранку хапався за соломинку, думав, що Тамара все наплутала і сподівався на записи побачити іншу жінку, то тепер немає сумнівів.
Та, яку я вважав сенсом мого життя, та, яка мені уявлялася ангелом, мені зраджувала. У мене просто земля пішла з-під ніг, я вже нічого не помічав і не чув, у вухах стояв гул, а груди ніби чимось стиснуло.
Вивів мене зі ступору голос Тамари: «Ти мені зараз руку зламаєш». Вона покликала офіціантку, замовила для мене двісті грамів. Я з’ясував, що чоловік Тамари і за сумісництвом коханець моєї дружини – альфонс, він на 8 років молодший за неї і живе за її рахунок.
Свого житла у нього немає, все життя жив із батьками та з сестрою в убогій хрущовці десь на околиці міста. Тамара сама теж була з бідної родини (батько не стало, коли їй було три роки, вітчим з матір’ю безбожно пили), але всього у своєму житті вона домагалася сама.
Не думала ні про те, як вийти заміж, не планувала дитину, а лише кар’єру. Має непоганий бізнес, статус в суспільстві. А тут як за 35 років перевалило, кохання захотілося. Ось результат.
Тамара сказала, щоб я не переживав, його вже немає у місті, він більше ніколи не з’явиться у нашому житті. Не думаю, що це мене заспокоїло. Вона мені залишила візитку, там адреса її офісу та телефон приймальні.
Вдома дружина мене зустріла зі сльозами. Я сказав, що все з’ясував і знаю. Не забувши додати, що цей її коханець — пройдисвіт, який звик сидіти на чужій шиї.
Знаєте, яке мерзенне відчуття. Весь мій світ та образ, що я собі уявляв, усе зруйнувалося. Світ як начебто став навіть не чорно-білим, а чорно-сірим. Я як уявлю, що мою Оленьку, матір моїх принцес…
Не знаю, як мої доньки це сприймуть. Оля — чудова мати, і я не можу сказати, що був поганим батьком. Доньки бачать нас із нею єдиним цілим.
Зараз дружина кається, благає її пробачити, каже, що не знає, що помутніння на неї знайшлося. Клянеться доньками, що ніколи так більше не вчинить. А що з того? Більше разу не вб’єш.
Сьогодні вранці написала мені Тамара. Сказала, що роботу хоче запропонувати у фірмі. Сказав, що подумаю.
