Зараз знаходжусь у декреті, читаю в мережі новини, стежу за колегами, їхніми проєктами, успіхами, і виникає почуття, що я щось пропускаю, залишаюся непотрібною.
Раніше теж були такі проблеми — у студентські роки заздрила тим, хто бере участь у якихось заходах, поїздках.
Я вважаю, це почуття з дитинства. У другому класі мене не взяли в танець, хореограф грубо сказала, що в мене немає почуття ритму, на заході я сиділа в залі для глядачів, поки майже весь клас танцював.
Це відчуття непотрібності переслідує мене, а декреті воно особливо посилилося. Як боротись? Допоможіть, будь ласка.
Лара, 28 років
Коли Оксана вперше переступила поріг сусідського дому з трилітровою банкою теплого молока, вона не знала,…
Наприкінці квітня Ганна Петрівна приїхала до своєї невеликої садиби в садовому товаристві під Черкасами. Як…
Я дивилася на них обох і відчувала, як під грудьми зрадливо завмирає серце. Знаєте, кажуть,…
Я стояла посеред кімнати з тацею в руках і відчувала, як усередині закипає суміш відчаю…
— Бачила сьогодні Наталю, — наче між іншим сказала Олеся, хоча в її голосі аж…
Кажуть, материнське серце бездонне — усе стерпить і все простить. А от моє... моє не…