У мене є подруга. Знайомі з нею понад 14 років. Весь цей тривалий час ми спілкувалися, хоч і не дуже часто виходило і в основному телефоном, оскільки мешкаємо у різних містах.
Ми завжди одна одну підтримували морально і знали, що ми є одна в одної. Дивно іноді було, але могли на відстані відчувати настрої та допомагати. У мене та в неї є сім’ї. Але одного разу в мене сталася ситуація в особистому житті, через яку я вирішила піти від чоловіка.
Після цього з боку подруги почалася активна підтримка. Я чесно їй дуже вдячна за це, що попри свою зайнятість, вона знаходила час для мене і давала, як їй здавалося цінні поради.
Ситуацію в моїй сім’ї вона знала давно і звичайно в багатьох моментах мала рацію. Але все ж таки кожен повинен у своєму особистому житті розбиратися сам. У результаті, через певний час я вирішила дати можливість порозумітися і розповіла про це подрузі.
У відповідь я зненацька виявила жорсткий пресинг з її боку. Вона раптом почала мені малювати моє подальше життя у всіх фарбах, і я різко припинила розмову. Хоча я просила не продовжувати обговорювати моє особисте життя, а поговорити на інші теми.
Після цього я кілька разів їй дзвонила, але вона під будь-яким приводом не хотіла розмовляти. Минуло майже 4 місяці, але більше ні з її, ні з мого боку немає бажання спілкуватися.
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…
Я вже давно помітила одну дивну річ. Шлюби іноді розвалюються не від великих потрясінь. Не…
Я тільки зняла пальто в передпокої, коли з кухні донісся гучний гуркіт. Вова грюкнув порожньою…
Бери лосося. Сам засолю як треба! У магазині такого не купиш. — А скільки? —…
Я думала, що вранці вона подзвонить. Скаже: не поспішай, у всіх бувають помилки, заради дітей…
Я досі пам'ятаю той глухий, важкий звук, із яким повертався ключ у замку старої сервантної…