Прожили ми із дружиною 23 роки. У лютому цього року вона заявила, що подає на розлучення.
Формулювання було, що втрачено почуття любові та взаємної поваги. А я її дуже кохав.
За три роки до цього дістався будинок у спадок від померлих батьків. І тут почали відбуватися не зовсім зрозумілі речі.
Вона відмовилася мене прописувати, хоч я прожив у цьому будинку 20 років. Стала випивати. Періодично вказувати, що вона тут господиня.
Я особливо не надавав цьому значення. Всяко буває в такому стані.
Потім почала мене схиляти до переїзду до іншого міста. Я їй наводив докази, що поки нема з чим нам їхати.
Причина її прагнення переїхати у тому, що її оточують погані люди. Ніхто її тут не цінує.
Я намагався її переконати. Але вона стояла на своєму.
А тут ще й старші сестри почали підливати олії у вогонь. Місяць тому вона вигнала мене з дому, зі мною пішов син.
Тепер вона і з ним не спілкується. Чи варто мені боротися за неї і чи можна її повернути? Я її досі кохаю.
Можливо я трохи незрозуміло написав, не хотів розводити тут нескінчені речення. Але я не розумію, чого їй в такому віці так важлива ця спадщина, і щоб вона в тому будинку жила одна.
— Ану посунься, Петровичу! Габарити в тебе, прямо як у моєї Галі! Добре тебе годують,…
— Тітка Валя була найстаршою з п’ятьох дітей, і це, мабуть, визначило всю її долю,…
Свекруха закочує очі так драматично, ніби грає головну роль на сцені театру, і, сьорбнувши чаю,…
Він прокинувся від важкого, глухого кашлю, який роздирав груди. Хвилин п’ять просто лежав, дивлячись у…
Маруся затулила обличчя долонями і розридалася — голосно, по-дитячому, згинаючись навпіл від кричущої несправедливості та…
— Я взагалі не розумію... От чесно, мені ніколи не стати такою свекрухою! У мене…