Заради Олі я купив двокімнатну квартиру, це була її умова, щоб з’їхатися, але вона все вона незадоволена

Познайомився із дівчиною з іншого міста. Закрита, домашня жила з мамою. Спілкувалися, зрозумів, що можемо спробувати жити разом, але вона не могла наважитися. Порушив питання ребром — або переїжджає, або закінчуємо стосунки. Вона прийняла першу пропозицію.

Оскільки я жив із сином (12 років) від першого шлюбу в однокімнатній квартирі, я прийняв рішення (на настійну вимогу дівчини) взяти в іпотеку двокімнатну квартиру, грошей вистачило на простий, але добротний ремонт.

Живемо вже рік, але я бачу одне невдоволення з її боку, цитую — «я не вдома», «будинок — це у себе в місті з мамою», «тут все чуже», «квартира погана». По побуті: на ній готування, прибирання у нашій кімнаті. Решта на мені — ванна кімната, передпокій, кімната сина (ну так і домовлялися). Прибирання в під’їзді моє (в чужому місті і в чужому будинку вона не прибиратиметься).

Раніше грошей було багато вільних, але зараз через іпотеку я просів, та й квартплата дорожча, немає можливості балувати (але подругам дарують букети +100 троянд і т.д., а я тільки у великі свята, там парфуми гарні (але за акцією), букетик).

Робота хороша у неї, є можливість відпроситись на тиждень додому до мами, там пожити (не думаю, що там є інший чоловік, чуйка підказує так), відпочити від сімейних стосунків. Ну ось якось так.

Я людина без шкідливих звичок, але в мене є хобі (кілька вечорів на місяць), але й час, витрачений на хобі, докоряє мені, тому що я не проводжу час з дівчиною разом, а зі мною вона не хоче бути, коли я займаюся хобі (вона любить сидіти вдома).

Начебто й сім’я, а ніби й не сім’я. Тяжить почуття, що я ніби у всьому винен. Розмовляли вже багато разів на тему стосунків, вона пропонує мені взяти на себе відповідальність і закінчити стосунки, сама вона не хоче, мабуть. Мені здається, що коли я жив один із сином було краще, принаймні ніхто не тріпав нерви.