Знаєш, вона ж на ювілей батька приїхала і висловилася там перед гостями на повну. Сказала, що невістка в неї “уживаний товар”! А в батька і колеги були з роботи, їм ось таке знати було обов’язково? Звісно, після такої її поведінки про наше з нею спілкування вже не може йтися, хоч би як чоловік намагався нас помирити
— Мій чоловік потрапив до лікарні з незначним захворюванням, – пояснює Василина. – Я в цей час була на дачі в мами, готувалися до ювілею батька. Свекруха швиденько
А що? Я вважаю: заміж треба виходити швидко, а то залишуся… – вона подивилася на Олександру, – а то залишуся як тітка Шура… старою дівою. — Катю, замовкни! – закричала на доньку Алла. — Та годі, не кричи на неї, має рацію Катруся: таких як я раніше старими дівами називали. А я й не ображаюся, звикла. Та й усе тепер – мені вже заміж не треба поспішати, я вже на пенсії, залишається городик тримати, та курочок
Алла машинально поставила на стіл ще одну тарілку. — Когось ще чекаєш? – помітив чоловік Олег. — Ой, зайва! – Схаменулася господиня. І щойно встигла прибрати блюдце, одразу
Стас намагався пояснити дружині, що раз вони проти іпотеки, то треба багато працювати і заробляти на квартиру: не заводити ж дитину в комуналці. Але Ілона вважала, що краще б Стас влаштувався працювати в школу. — Працював би до обіду, – говорила вона, – учителі іноземної зараз на вагу золота, а для грошей репетиторством би зайнявся
— Син? Чудово! – відповідає на запитання знайомих і родичів Людмила Олексіївна, – У відрядженні зараз. Сказав, що повернеться й іпотеку свою повністю закриє. Ні, одружитися знову поки
— Їж і пішли, – сказала вона таким гіпнотичним голосом, що не тільки собака почала їсти, а й сам лікар потягся до столу, де в нього лежали собачі консерви
О десятій годині, під час наради, Каті задзвонив телефон. — Алло, хто це? – роздратовано спитала дівчина. — Це Ольга Андріївна, – голос хатньої робітниці і без увімкненого
Раптом підходить до мене чоловік, ну на вигляд розбишака. Я його ще в ломбарді помітила, щось там розглядав на вітрині, коли я благала взяти сережки мої, та розповідала про свою ситуацію
Зоя Іванівна їхала в автобусі до сина. Сьогодні у онука день народження. Вирішили відпочити сім’єю і привітати. Вона сиділа біля вікна і дивилася на запалені вогні в квартирах,
— Привітав – йди. Яка я тобі Танька… Мені ніколи. Я чекаю на гостей. — А ось як, значить. Може, гостя чекаєш? І хто він? – запитав Ігор
Таня прожила з Ігорем п’ять років, але так і не дочекалася пропозиції вийти за нього заміж. Дівчина була чудовою господинею, дуже любила чистоту. А ще лагідною та ніжною.
— У вас ще й речі тут уже свої! Це треба, га? Та поясніть, нарешті, хто такий Федір! Сядьте! — гаркнула доведена до сказу Аня
Аня поверталася з відпустки раніше, ніж було заплановано і була неймовірно зла на свого начальника. Адже саме він перервав її відпочинок. Подумати тільки, ще день тому вона плескалася у
— Просто замовкни! Ти нічого не розумієш. І якби не я, ти вже давно зникла б. Добре це запам’ятай
— Просто замовкни! Ти нічого не розумієш. І якби не я, ти вже давно зникла б. Добре це запам’ятай! Таня сиділа на кухні і задумливо дивилася на плиту,
— Що ти таке кажеш! Ти ж сама захотіла жити в бабусі! — Серйозно, мамо? Тобі самій не смішно? Я навіть не знала про її існування, поки ви мене не віддали їй. Ні, ти мене, звісно, брала на сімейні свята, з Тетяною хтось мав водитися, ти навіть не додумувалася мене погодувати, а я дурна не їла вдома, тому що до мами на свято йду, мамо… Ти хвалилася перед гостями, як я обожнюю сестричку, і вони тішилися нашій спільній мові, а тільки гості розходилися, ти саджала мене в таксі й відправляла до бабусі, так і не нагодувавши
Пізно ввечорі прийшла мама, Ліля вже збиралася сходити в душ і лягти спати. Ні, ну а що, має право раніше лягти, вранці вставати рано. Мама сиділа на кухні,
Але навряд чи б вона стала розповідати про свої підозри… Юрко сам усе розповів. Уже наступного дня народ шепотів, що підсобку в клубі молодь використовує на свій безсоромний розсуд. І що Лідія, молода бібліотекарка, закрилася в підсобці на якийсь час, і що якщо вже з Юрком Щербатим закрилася, то справа зрозуміла
У будинку було тихо. Тільки муха дзижчить і кружляє біля вікна, та будильник, що за склом на полиці буфета, цокає, і секундна стрілка рухається по колу. Ліді чомусь

You cannot copy content of this page