Аліна вийшла заміж, причому батьки дізналися про це від людей, фото у соц. мережах з’явилися, де Аліна з нареченим у весільній сукні та з кільцем на пальчику, брат мій подзвонив їй, спитав: «Доню, як же так? Ми ж теж хотіли приїхати, готувалися до весілля, грошей зібрали, щоб усе, як годилося. Щоб танець на весіллі тата та доньки був», а вона відповіла, що не хоче ділити цей день з батьками та з братами та сестрою, тому не хоче їх бачити на весіллі, ще сказала, що він не батько їй, щоби щось говорити, неможливо передати болю, що застигла в очах брата. Все твердив: «за що так вона з ними поступила?»

Прочитавши сповідь про те, що дівчині не потрібна дитина чоловіка від першого шлюбу, вирішила поділитися історією мого двоюрідного брата. Одружився Едуард з жінкою з двома дітками. Старшому хлопчику Сашку майже три, а молодшій дівчинці Алінці півтора роки. Жили дружно та щасливо, ще двох спільних дітей народили. Загалом хороша, дружна сім’я, а головне – всі щасливі.

Мій брат виховував усіх однаково, не поділяв на своїх та чужих. У школу всіх добре одягали, велосипедики, мопедики, всім порівну. Дітки трохи підросли, так добрі люди швидко донесли Саші та Алінці, що батько в них не рідний. Ну, що ж поговорив брат із ними, пояснив, усе й заспокоїлося.

Ось минуло багато років. Сашкові вже 27 років, а Алінці 25 із половинкою. Сім’я така сама дружна. Аліна брата улюбленим батьком завжди називала, а він її батьковою донькою кликав. Брат мій дуже м’яка і добра людина, дітей своїх любить шалено. Ніколи грубого слова не сказав і не ділив дітей. А суть історії така.

Аліна вийшла заміж. Причому батьки дізналися про це від людей. Фото у соц. мережах з’явилися, де Аліна з нареченим у весільній сукні та з кільцем на пальчику. Брат мій подзвонив їй, спитав: «Доню, як же так? Ми ж теж хотіли приїхати, готувалися до весілля, грошей зібрали, щоб усе, як годилося. Щоб танець на весіллі тата та доньки був».

А вона відповіла, що не хоче ділити цей день з батьками та з братами та сестрою, тому не хоче їх бачити на весіллі. Ще сказала, що він не батько їй, щоби щось говорити. Неможливо передати болю, що застигла в очах брата. Все твердив: «за що так вона з ними поступила?».

Та й мама Аліни з гіпертонічним кризом злягла, ледь врятували. Наразі минуло пів року після цих подій. Аліна додому не приїхала. Навіть із Новим роком не привітала рідних. Не дзвонить, не пише. Говорить, що в неї тепер інша родина, і що вона їх усіх ненавидить. Ні з братами, ні із сестрою не спілкується. Нині вони вчаться жити без Аліни.

Не завжди виходить так, як ми хочемо. І не побувавши в чужій шкурі, не можна судити людину. Звичайно, бувають і нормальні діти, але іноді ось так встромляють ніж у спину рідних людей. Здебільшого чужі діти так і залишаються чужими.

Не в ранньому віці, то в зрілому, діти нагадують, що ви їм не батько чи не мати. Є моменти, які ми не можемо сприйняти не серцем, не душею. І не приймати дитину чоловіка і говорити про це відкрито, це чесно. Краще, ніж лицемірити та обманювати і себе, чоловіка та дитину.

You cannot copy content of this page