All Rights ReservedView Non-AMP Version
Рідне Слово
  • Життєві історії

— Ти, дівча, зі мною не сперечайся! — бурчав він, обережно тримаючи Даринку на великих жилавих руках. — Ти мені сенс життя повернула. Дай хоч так віддячити. Даринка росла. Уляна гралася з нею, читала казки і душею відчувала: у її доньки тепер є і бабця, і дід. Справжні. З такими хоч на край світу

1 місяць ago

«Сорока-ворона на припічку сиділа, діткам кашку варила…» — Уляна лагідно перебирала крихітні пальчики, дивлячись, як заходиться дзвінким сміхом її маленька…

  • Життєві історії

— А я показала дулю. Досить. Вже допомогла. А як у них знову з’явиться дитинка, і він знову мою квартиру чи мої гроші залишить як аліменти? То що, я маю всіх його колишніх жінок забезпечувати? Я чітко сказала: помру — все буде ваше. А поки я жива, маєте те, що самі нажили. Нічого не нажили — не мої проблеми

1 місяць ago

— Знаєте, Ганно, найстрашніше на старості — це стати кісткою в горлі для власної ж дитини. І не тому, що…

  • Життєві історії

Курей та поросят сусідам за безцінь повіддавали. Покидали речі в бус і поїхали у Вишневе. Там же, за тиждень, і весілля відгуляли. Було гучно, радісно, та тільки в мене в грудях пустка утворилася — ніби шматок душі у Вербівці під старою яблунею забула

1 місяць ago

— Нікуди я не поїду! Чуєш, Оксано? І не проси навіть! — я склала руки на грудях, ніби намагалася цим…

  • Життєві історії

В оселі завжди пахло свіжоспеченим хлібом, у погребі стояли рівні ряди закруток, а на подвір’ї — жодної зайвої травинки. Чоловік сідав за накритого стола, наминав домашні борщі й примовляв: «Оце господиня мені дісталася, ми, чоловіки, любимо, щоб смачно…». А потім брав і йшов до іншої. Бо, бачте, йому в рідній дружині «вогню не вистачало»

1 місяць ago

У нас, жінок, якось воно так заведено: тягнеш на собі весь дім, як віл, і свято віриш, що саме в…

  • Життєві історії

«Я ж від мами не з порожніми руками їздитиму, картоплю привезу, моркву, бурячок». Галю, та що він несе? На одній картоплі діти виживатимуть? Їм, вибачте, і м’ясо треба, і молочко, і масло, щоб нормально рости й розвиватися! Ех… У мене одна надія, що він схаменеться за ці кілька днів, поки вдома. Інакше — я просто не знаю. Я зараз на ту свекруху така зла, що, здається, голіруч би розірвала

1 місяць ago

— От скажи мені, Галю, як нам тепер жити? За що дітей годувати? — Оксані хотілося просто сісти посеред кухні…

  • Життєві історії

— А мій милий вареничків хоче. Навари, милая! Навари, милая! — дзвінко виводила Галинка, балансуючи на підвіконні. — Навари, у-ха-ха, моя чорнобривая! Маму Галя жаліла до щему в серці. Розуміла: крім важкої роботи на фабриці та єдиної доньки, в неї більше нічого й не було

1 місяць ago

Стара, трухлява віконна рама ледь чутно рипнула, коли Галинка всією вагою сперлася на неї. Третій поверх. Унизу — лише розлога…

  • Життєві історії

— Мам… А ти б змогла бути з людиною, яка тебе не захистила? Це ж зрада, правда? Надія відставила чашку з чаєм. У грудях неприємно кольнуло. — Знаєш, доню… Не так просто відповісти на твоє запитання з наскоку, — тихо сказала вона. — Напевно, так, це зрада. Але щоб робити висновки, треба знати всю ситуацію. Розкажеш

1 місяць ago

Надія тихо стояла під дверима доньчиної кімнати, прислухаючись до гнітючої тиші. Ще минулого тижня шістнадцятирічна Наталя годинами крутилася перед дзеркалом,…

  • Життєві історії

Хата сватів теж світилася багатою заскленою терасою, де на гостей уже чекав накритий стіл. — Ой, як же ми вас зачекалися! — пухкенька рум’яна мама Богдана кинулася обнімати й цілувати закляклу Єлизавету Василівну та її чоловіка, а тоді радісно заклопоталася біля онука. — А наш Бодя все не пускав, як ми не просилися з вами познайомитися! — побурчала вона на сина. — Мабуть, соромився нас, сільських, у столиці показувати

1 місяць ago

— Ти тільки не ображайся, Богдане, але нічого в нас із тобою не вийде, — Оленка відвела очі, ховаючи гіркі…

  • Життєві історії

— От у кого ти такий вдався?! — сплеснула руками жінка. — Матір зі світу зжив своїми гулянками, тепер ще й брата… Хто наступний?! — Якого брата? Що ви верзете, стара? — Павло відмахнувся, але всередині щось неприємно стислося. — Тільки сорок днів по Марії вiдбули, як Сашка ховати довелося

1 місяць ago

— Понаїхали, — глухо пробурмотів Павло, відпихаючи ногою від порога чужі дорожні сумки. — Жодного спокою від вас у власній…

  • Життєві історії

— Їсти будемо! Відкривай рота. Отак. За мене… За Даринку… За малого… І, дивне діло, порожнеча в бабусиних очах трохи розсіювалася. Вона ковтала той борщ і ледь чутно шепотіла: — Який же ти на батька схожий… Вона тоді піднялася. Ходила важко, до кінця днів так і не одужала, але Славко твердо знав: бабця встала тільки тому, що любила його і менших

1 місяць ago

Нашому Славкові було всього десять, коли він перестав бути безтурботною дитиною. Але того гарячого липневого дня, коли над розпеченим асфальтом…

Show more Posts
Show previous Posts
All Rights ReservedView Non-AMP Version