Головна

Автор: Selena

Обіцяє, обіцяє, а толку? Ось і Сашкові завжди обіцяє. То машинку обіцяє, то конструктор, то кросівки модні. То на риболовлю обіцяє онука звозити, то у вихідні в парк атракціонів. І потім раптово забуває про свої обіцянки. З цими подарунками на іменини щороку одне й те саме. Спочатку самі обнадіють хлопця, і тут же забувають. Що мати, що Юлька з Оленкою. Адже ніхто їх за язик не тягне
Життєві історії 0
— Олено, та не потрібен йому ні шампунь, ні гель для душу, ні дезодорант. У нього цього добра навалом, тим паче вже й мама сьогодні дзвонила, питала, чим
До того погано їй було, до того нудно, що й білий світ не милий. А тут Федя під гарячу руку попався. Накричала на нього Галя, мовляв, відчепись ти від мене! А він її за руку взяв, в очі подивився, і тихо сказав: — Ти тому зла така, що кохання справжнього не знаєш, Галинко. Виходь за мене заміж, знаєш, як любити тебе буду? Ніхто й ніколи тебе так не полюбить. На руках носитиму, все-все для тебе зроблю. І дитину твою як свою виховаю, Галю
Життєві історії 0
— Щаслива ж ти, Галю. Твій Федір із тебе пилинки здуває, ні в чому собі не відмовляєш, на роботу він тебе не жене, живеш як у Христа за
— Людмило, це Галя, моя дівчина! Ми з нею чекаємо дитину. І вона житиме тут, поки ти не з’їдеш, – набравшись хоробрості, видавив із себе чоловік. — Це хто ж тебе в дитинстві так упустив, що ти геть з глузду з’їхав? – сплеснула руками Люда, очманіла від такої заяви. Мало того що чоловік завів собі коханку, так він її додому до них притягнув, з животом, та ще й господиню дому виганяє
Життєві історії 0
— Тихо! Ти дружину розбудиш! – шепнув Вася Галі, пробираючись до кімнати темним коридором. — Колишню дружину! – Галя ткнула Васю вбік. — Майбутню колишню дружину. Ми ще
— Як це до ранку? А може з ним щось сталося? — Люди мої дорогі, ніч надворі, де його шукати… Та й часу зовсім мало минуло, з’явиться, мабуть, у нього ж ця, як її, – дільничний поглянув на знічену наречену, – шлюбна ніч начебто намічається. Тож чекайте. І ви, наречена, йдіть додому, раптом наречений вас там чекає
Життєві історії 0
— Ох, зять, і що ж мені з тебе взяти? — Пізно, Томо, брати. Треба було питати, коли Наталю сватати приходив… — Та жартую я, приказку чи не
— Зрозумій, Федя, мені твоїх дітей не потягнути. Коли я тебе одного кликала, ти не йшов, усе Галю свою шкодував. А її все одно не стало. А мені себе тепер жаліти треба. І так я своїх, рідних діток хочу… – Юля повісила слухавку і зітхнула. Федір не очікував від Юлі таких міркувань, але зрозумів її. І більше не став думати про те, щоб налагодити своє особисте життя
Життєві історії 0
Федір жив зі своєю дружиною Галиною на околиці невеликого містечка. Близької рідні в них було небагато: тільки мати Федора, Галя була сиротою, з дитячого будинку. Коли Федір одружився,
Бабуся схаменулася, почала збивати ліжко, а Женя бурчала, що і сама вона здатна приготувати собі ліжко. Але потім махнула рукою, зрозуміла – бабусі це важливо. Та й вона за цим і їхала сюди, щоб відчути себе ось так, як ніколи і ніде себе почувати неможливо
Життєві історії 0
Женька переводила дух, фух встигла. Вона їхала до бабусі. Довго сумнівалася. Весь день на роботі вирішувала: їхати-не їхати. Часу було обмаль, та й Іллю одного залишати не хотілося.
Ніна витерла сльози, налила чай. – Адже мені сім років було, коли батько від нас пішов до твоєї матері. І так мені боляче було всі роки, любила я його сильно… І начебто забулося потім… а тут ви переїхали, я й не знала тебе… і раптом заходжу, здається, за сіллю, а в серванті фотокартка мого тата… ну я й зрозуміла все… ти пробач мені, видно, знову образа заграла тоді, хоча ти не винна ні в чому
Життєві історії 0
Теплими деньками пестив нас вересень, ніби все ще літо тягнеться. Тополя під вікном, хоч і почала жовтіти, але ще тримається, а вже трава після дощику і зовсім підбадьорилася,
Сяк-так півроку Бася прожив у них, швидко усвідомивши, як треба ходити в лоток. Але зате трапилася інша «залежність» – шпалери. Вже так йому подобалося кігті точити, що ніякі погрози не могли зупинити. Ну, не розумів він, що в цьому поганого – «розчесати» шпалери. А коли подряпав нові міжкімнатні двері, ось тоді й опинився на вулиці. «А ви що думали? – міркував він з образою. – Я ж кіт
Життєві історії 0
Дзвеніли ключі, стукнули вхідні двері, почулися кроки, з’явилися чоловічі черевики та джинси, промайнула чужа куртка, звалившись на підлогу… — Коханець, – вирішив кіт Бася, завбачливо сховавшись у залі
Незаміжні дівчата рекламного відділу підозріло подивилися на місце біля дверей: звичайний стіл і звичайне офісне крісло – нічого особливого. Тільки ось уже друга менеджерка, після того як попрацювала там, заміж вийшла і в декрет пішла
Життєві історії 0
Весь відділ переїхав у новий кабінет. Дівчата швидко розібрали найкращі місця – ближче до вікна. Залишилося одне місце – майже поруч із дверима. Даша окинула кабінет поглядом і
— Ще встигнеш наплакатися. Коли він пішов від мене до тебе, знаєш, як мені тяжко було? Замкнулася, всі кватирки закрила, вікна завісила і три дні вила в подушку. Чого ж тоді не прийшла втішити мене? – Здавалося, від гучного голосу Антоніни в серванті сердито задзвеніли фужери. — Я не знала. Ти не говорила. – Галя заморгала почервонілими повіками
Життєві історії 0
Антоніна жила сама, але готувала собі повний обід: суп, котлети або курку, гарнір. І навіть пекла пироги. Вона любила готувати і смачно поїсти. Часто ділилася їжею зі старенькою

You cannot copy content of this page