– Ні, що ти! – Люба поставила вниз пакети, щоб дати рукам трохи відпочити, – Ти просто дивовижно виглядаєш! Прямо як модель із модного журналу. Марина посміхнулася. Виглядала вона, і справді дуже гарно. Статна, в дорогому гарному одязі
Люба виходила з супермаркету з двома важкими пакетами, коли несподівано почула: «Люба, чи ти?». Вона обернулася на голос і побачила приємну молоду жінку в гарній шубці, що стояла
– Так, тату, це було непереконливо, – пробурмотіла п’ятнадцятирічна Ольга. Вона встала, взяла свою тарілку і склянку й сказала: – Розбирайтеся у себе в кімнаті. Не хочу ваші сварки слухати
– Як мені все набридло! – Світлана кинула сумочку на диван. Дмитро навіть не відреагував на поведінку дружини. Він звик, що вона іноді дратується. Та й її проблеми не дуже
– Діти в рваних черевиках ходять, а вона на горщик все спускає! – лаялася Ліда. Незабаром вона зрозуміла, в чому річ. Хоча ні, не сама зрозуміла – добрі люди підказали
Ліда все чекала, що син повернеться, материнське серце відчувало, що він живий. Невістка жила так, ніби чоловіка в неї вже немає — продала його фотоапарат, лижі і навіть
Олеся поверталася зі школи, тоді вона ще вчилася в другому класі. Разом із нею в під’їзд зайшли чоловік із хлопчиком, який був менший за неї на зріст і молодший. – Дівчинко, ти в цьому під’їзді живеш? – запитав чоловік
Дівчинка сиділа у своїй маленькій кімнатці й плакала. За свої десять років їй часто доводилося плакати. Вона розуміла, що зараз на неї чекає черговий крутий поворот у долі,
– Тетяно, я тут прийшов. Будинок ніби разом будували, спільний він, наш, а живеш ти в ньому одна, як королева, а ми в кімнатці тулимося. – Що, на квартиру попроситися хочете? Так не гарно буде, якщо ми всі втрьох тут житимемо
Федю, Федю? А що у тебе на роботі? Все гаразд? – Нормально. Як завжди. – Федю, Федю, а підемо вечеряти! Я пельмені наліпила, як ти любиш. Ходімо, га? – Не голодний
– Коли, кажеш, нам до твоїх батьків їхати? – запитала Орися перед сном. – У середу? – Так, а що таке? – А о котрій годині? – запитала вона, перш ніж відповісти на запитання чоловіка
– Олеже, мені тут твоя мама дзвонила, каже до тебе вдень додзвонитися не могла! – сказала чоловікові Орися, коли він прийшов додому з роботи. – Так, знаю, вона мені потім передзвонила
– Не пригадаю… Загалом, гаразд, порада слушна. Але де мені знайти таку доглядальницю, щоб не втекла і мене не турбувала? – Давай так, ти готуй чоловіка до переїзду, а я пошукаю відповідний варіант
– Боже, ну за що мені все це? – Рита театрально зітхнула, а її подруга, зробивши ковток ігристого, знизала плечима: – Слухай, Ритуля, ну треба віддати Валерію належне – фінансово він тебе
– Ви продали моє дзеркало… – Павло почав нервувати, – Дзеркало, якому було двісті років… Ви що?.. Ви з глузду з’їхали, так?
Коли Павло повернувся з довгого відрядження додому, його зустріли величезні зміни. – Отакої… – увійшовши до квартири, просто з порога захоплено пробурмотів він. – Так! – гордо вигукнула дружина, обіймаючи чоловіка. – Ми
– Побачу, що ображаєш, – доброго не чекай. Марія через силу почала доглядати за дівчинкою, зводила в лазню, відмила як слід, хоча без сліз на худеньку спинку Ані не глянеш, одягла її в сукенку, коси заплела, начебто з душі відлягло
Чоловікові зателефонували з опіки й сказали забрати рідну доньку, якої в нього ніколи не було… – Марія, сядь, будь ласка, мені тобі треба сказати дещо важливе, – Дмитро
– Ну ось….В одній кімнаті я буду із сином, у другій – ти з чоловіком, а третя – для мами, коли вона до нас приїжджатиме. Ви оплачуєте оренду і комунальні платежі, а я продукти і готую для вас. Зручно! Хіба ні? Де ви ще такий варіант знайдете? – сестра запитала в Насті
– Навіщо ж вам стільки грошей витрачати даремно? – Олена прямо подивилася на Настю: – Мені здається, що мій варіант непоганий. – Не знаю, – Настя вагалася, – Треба поговорити з Андрієм. – Поговори. Тільки

You cannot copy content of this page